5.

Коли машина темно-синього кольору, зовсім чорна зникла з поля зору, дівчина полегшено зітхнула. Тільки зараз зрозумівши, в якому була напруженні. Взагалі враження від Вадима були достатньо протилежні і тут Олена себе не зовсім розуміла. 

Згадала свого колишнього чоловіка Богдана і серце стиснулось від болі. Вони познайомились на першому курсі університету. Це було в перший день, дівчата якраз засилились у свою кімнату.  

Олена згадала свої шалені ємоцїї і почуття, які накривали хвилями. Олена з Богданом відтоді майже не розлучалися. Ім було добре вдвох. Богдан здавалось був ідеальним. Олені подобалась його родина, як він поводив себе з друзями. Вона розділяла його мрії і цілі. Чи їй так здавалось. Зараз жінка не була в цьому такою впевненою, але тоді перше кохання було настільки яскравим, що все інше здавалось неважливим. 

 Її батьки попереджали, але Олена була наче сліпа і глуха. Ось саме тоді вона вперше завагітніла від нього. Богдан з серйозним виглядом довго казав про їхні спільні плани та цілі в які дитина поки що ніяк не входила. Біль обпікала, але вона вірила йому. І тоді, Олена вперше зробила це. Аборт. Вона ніколи не пробачить собі цього. Що сама, власними діями зруйнувала маленьке диво.

Потім вони закінчили університет, був ще не час. А коли вони все ж таки вирішили, що можна спробувати. Висновок лікарів був невтішний. Безпліддя.

Кому потрібна зламана лялька, коли нею вже награлися? В ідеальний план Богданового життя, Олена зі своєю проблемою вже не вписувалася. Жінка чесно намагалась зрозуміти і пробачити його і головне себе. Тому поїхала з дому назавжди, вчитися жити з цим.

Самотність пішла на користь, але більше  вона не могла довіряти чоловікам. Страх стати непотрібною міцно сидів у її серці. Наївно віривши, що повинна сама спокутувати свій біль, несучи тягар відповідальності. Олена не дозволяла собі любити, несвідомо прагнучи цього понад усе.

Саме в цей час в її житті, та житті Олі з'явилась волонтерська діяльність. Вони почали їздити в різні дитячи будинки, дарувати іграшки, подарунки, солодощі і просто спілкуватись з малечею. Це дарувало дівчатам щастя  бути потрібними. Особисто в Олену це ніби вдихнуло нове життя. Вона ніби перегорнула сторінку свого минулого. Даруючи свою любов, тим хто її потребував, вона любила ще більше. Віддаючи, вона отримувала. Звісно, спочатку це було нелегко, але опанувавши себе вони продовжили займатися благодійністю у весь свій вільний час.

Олена ще деякий час постояла на зупинці, не знаючи що їй робити далі? На роботу повертатися було пізно, додому ще рано. Вона не любила рано приходити. Взяла каву з молоком  у пересувній кав'ярні,і дмухнула на неї.

Склянка була гарячою, але не обпікала, даруючи тепло долоні.

Тут у сумці прокинувся телефон. Дзвонила Оля.

 -  Привіт! Що робиш?

 - Стою на зупинці, поринаючи у спогади. Хотіла іхати до тебе на роботу. Ти там?

 - Ні, людей немає. Іду до діда. Може ти зі мною?

На вустах Олени з'явилась посмішка. 

 " Дідом "вони називали  на 18 років старшого чоловіка. Батька їх одногрупника у якого спочатку зупинилась Оля, коли приїхала до  столиці. Микита потім поїхав в Америку, а Оля з його батьком так і дружили. Іван Петрович виглядав досить добре і зовсім не був старим. Микита так його називав за досить серйозні вислови і призьвисько прижилося.

" Дід" був художником, завжди шукав зміст життя і був дуже цікавою людиною.

Олена важко зітхнула

 - Я згодна. Треба відволіктися. Покупець з'явився якийсь вибагливий і сни якісь дивні, незрозумілі.

 - Зараз розкажеш. Я тебе заберу на зупинці. Де ти?

 -  на Зодчих.

 - Зрозуміло, через хвилин 7 буду. Чекай мене на тій зупинці, як з міста їхати.

На зупинці стояли люди, було безліч машин, все це було наповнено рухом і метушнею. Олена незважаючи на це відчула себе неймовірно самотнею. Ніби всередині себе дівчина вперше подивилась їй в очі. Самотність її не лякала, вона її приймала, але зараз чомусь стало неприємно. Олена несвідомо зазирнула в очі оточуючих її людей, всіх по черзі, ніби в пошуках підтримки. Люди байдуже проходили повз.

 Що їм було до дівчини, яка прискіпливо вдивлялась в їх обличчя?