Частина 5. Божевільна - стала вільна

"Той, хто бореться з чудовиськами, повинен остерігатися, щоб самому не стати чудовиськом. І якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться на тебе.." 

------

Фрідріх Ніцше

Я змогла створити себе заново. Я розумію, що потрібно дослівно розповідати як так. І в описі своєї книги, я говорю про інструкцію, як жити це життя але от в чому сама цікавість, немає нічого однозначного.  В одній і тій самій ситуації,  в кожного своє рішення.  Коли мені роблять боляче я обираю відпустити і йти далі,  ти ж обираєш страждати і мучити себе цим. Я йду далі і кайфую,  ти лишаєшся в минулому і не можеш створити себе нового.  Тому ця книга не зможе дати вам відповідь, як жити правильно, навіть не навчить на чужих помилках але дасть розуміння і один з варіантів, як вчинити. 

Я довго йду вже своїм шляхом, для мене це ніби вічність  Я стала демоном свого життя, стала сама ж собі перепоною. Та я досі сподіваюся, що в кінці свого шляху до себе, я стану своїм же порятунком, Кров'ю та потом я виборю це право.

 Людям завжди цікаво чому ви саме такі. До чого це я, а до того, що кожен хоче, щоби ви плясали під їх дудку і були зручними, так от в моєму житті настав момент, коли я перестала бути зручною навіть для себе  самої. От тут я і зіткнулася з проблемою того, що на самоті мені краще. Я хочу йти свій шлях одна, без партнера поруч. Так звичайно не взагалі без людей. Фле простіше коли ти відповідаєш сам за себе. Егоїстично? Можливо але я хочу зараз так і це абсолютно нормально. Отже, якщо зараз ви проживаєте такий же стан, не коріть себе, дайте собі змогу кайфуваьти від життя на даний момент. 

Але тут випливає дуже цікавий закон всесвіту "Чим більше ти чогось не хочеш, або тобі байдуже, те до тебе і приходить. Я не шукала людей, я йшла по темному лісі, сонячними горами і чим більше хотіла самотності, тим частіше зустрічала людей на своєму шляху.

Одного разу я потракпила до відьми. Неприємна особа, якщо чесно. Мабуть тому, що дуже схожа на мене. Так от, вона мені наврочилша, що в цьому році я зустріну наставника. І що ви думаєте, так і сталося. Я шла тихо, нікого не чіпала, просто вирішила заскочити на пару годин. до таких же путників як і я. Він помітив мене одразу, з його слів. А мені було дивно, чому він так сильно треться біля мене. Знаєте те відчуття, коли людина тебе бісить просто та. Можливо в мене не зовсім ця ситуація але все ж