Невідомість

Забігши на невідоме мені поле я присів біля великого каменя та витяг з свого синього піджака блокнот . Діставши ручку зі своїх штанів я перегорнув на нову сторінку та почав писати . 

"- Я Максим, прожив свої тридцять два роки в маленькому містечку давно забутої назви . Любив я свою дружину Олексу та двох діточок Сергійка та Влада . Та одної ночі я втратив усе, потрапивши туди звідки виходу не було." 

Я скинувши з себе рюкзак витяг останню консерву відкривши яку швидко з'їв та озирнувшись пішов у незвідане . 

Ледве в темноті я зміг побачити новий будинок який дав мені надію знайти їжі, та продовжити мандрівку . Вже в домі я сів за старий стіл та продовжив писати .

"Останній вечір в домі був важким, сильний біль в голові змусила мене випити багато ліків та мене швидко взяло на сон, дійшовши до свого ліжка я закрив очі . 

Вже з ранку я не знайшов нікого в домі, здається була субота, але всі кудись зникли . Не було чути шум автівок який мене завжди дратував що мене трохи збертежило .

Не розуміючи що відбуваючи я швидко вийшов на двір, пройшов ще знайомими вулицями та не зустрів нікого . Тут було пусто .

Ходив по місту я цілий день в спробах з кимось поговорити, я не знайшов жодної живої істоти та на вечір я повертався до дому .

-От бляха, де мій дім ? Я ходив кругом місця де я колись жив, та постійно озирався 

Повернувшись назад тими самими вулицями я не зміг знайти хоча б щось що було зв'язане з моїм подвір'ям .

Замість мого дому та сусідніх будинків був густий ліс якого там ніколи не було"