Інтелектуальними й пафосними стали навіть з близькими
Тобі не здається?
Стали настільки важливі й великі ті, хто не були такими
Так буде чи минеться?
Перестали цінувати миттєвості та посміхатися,
Тягар війни наповнює життя, -
Залишитися "кимось", без себе зостатися,
Що було бачили, що буде побачимо: такі почуття.
Що ми стали носити в м’язовому органі,
названому Серцем,
Сумні спогади, сірі кольори стали жадані,
Осяяні Сонцем,
Комфортно й затишно стало у цьому стані.
Прокинутися й піти далеко-далеко: тебе чекають
Невимовно прекрасні люди,
Вони дізнаються про тебе, вони тебе пізнають,
Вони ніде і всюди.
Вони десь там.
А ми десь тут.