Він лежав у труні, хтось стояв у стороні,
Він сміливо завжди був готовим до бою,
Коли навіть уві сні, коли наче на дні,
Він знаходив розраду у митях з тобою.
Хтось жалівся комусь: це вже звично,
І робота важка, і доля тяжка,
І ціни не ті, і сенси прості,
Усе погано, сумно, влада комічна.
А хтось знаходив розраду у листі.
Листів уже нема, а далі сама,
А хтось купив не те плаття,
А їй усе дарма, бо його нема,
Дивитися в стіну стало звичним заняттям.
Проблеми пусті, люди прості,
Давайте згадаємо, хоч на хвилину,
Їх, тих, хто спочив у вічному сні,
Тих, хто міг жити ще довге життя, а загинув.
Хтось - то важлива частина рідні,
Їхній телефон мовчить і листів уже не буде,
Якщо ти не в труні, то ти не дні,
Вічна пам'ять героям: тут, там, десь і всюди.