Пекло

На щастя хлопця Люсі швидко заспокоїлася.

– Ти будеш допомагати?

– А т-ти приймеш м-мою д-допо-м-могу?

– Прийму. Але ще щось подібне і я тебе спопелю.

– Д-добре. Щ-що робити?

– Для початку перестань заїкатися. Треба очистити планету від всього зайвого.

– Як це зробити?

– Піднімай лаву. Це як піднімати вогонь. Але відчуй кожен розлом. і контролю всі одразу.

Хлопець Закрив очі. Він уявив кожен розлом. Він відчув кожен розлом. Через кілька секунд юнак уявив лаву, яка піднімається з кожного розлому.

– Ти готовий? Давай разом– запропонувала допомогу Люсі. Хлопець мовчки кивнув.

Через кілька секунд розломів почала підніматися лава. Її швидкість була як у найшвидшого автомобіля.

– Навіщо це?

– Ми повинні очистити світ від всього. це повинен бути плаский шмат каменю.

Лава вже вкрила поверхню землі. Вона була настільки гаряча, що проплавлювала будинки та автомобілі. Через хвилину лава піднялася вже на метр.

– Цього вистачить.

– А як же люди?

– Це наша наступна задача. Ми повинні перемістити їхні душі до Чистилища. Знову зосередься. Це не просто, але разом ми це зробимо. Візьми мої руки. Ми повинні утворити коло енергії– Назар виконував всі вказівки Люсі. – тепер зосередься. Відчуй кожну людину. А тепер уяви, як душі цих людей відлітають. Нужбо! В нас вийде!

Через кілька хвилин спроб Люсі нарешті сказало довгоочікуване "Ми це зробили!"

– Що тепер?

– Ми свою роботу майже закінчили. Залишилось збудувати замок і покликати слуг.

За п'ять секунд Люсі створила з нічого острівець на висоті кілька метрів над лавою. А на ньому великий замок.

– Ходімо туди! – весело сказала вона. Юнак послухався. – То наш майбутні дім.

 Вже на острівці вона голосно сказала:

– Слуги, до мене!

В цю ж секунду до біля неї опинилися якісь незрозумілі створіння.

– Знайомтеся, це– ваш король. Назаре, це чорти. Один з них сам Диявол– провела вона знайомство. – Поставте більше островів. А на них котли і інші потрібні речі – віддавала накази підданим.

– Що це таке? – з'явився новий для Назара голос.

– Брате! Привіт! Як давно ми не бачилися! Хоч би привітався! – Люся досі була весела.

– Моє питання залишається незмінним.

– Це – Пекло. моє царство.

– Пані, все готово!

– Молодець, Сатана! Заселяй поганих людей. І допоможи Стену створити Рай!

– Слухаюся!

– Чому ти це зробила?

– Бо так треба було. Я лиш пришвидшила. І зменшила муки живих людей.

– Але цього можна було не робити!

– Не можна! Коли ж ти вже порозумнішаєш? Не ми тут головні. Ми притримуємося плану. І цей план вимагав створення Пекла та Раю. Ми не могли не послухатись. В протилежному випадку люди б вічно страждали. Всі. І ми б з ними.

– Ти права. Ти зробила правильно.

– Нарешті! Нарешті ти визнав! Скільки тобі знадолилось часу? Скільки мільйонів років?

– Багато. Дуже багато. Я шкодую за те, що не розумів тебе.

– Я рада. А тепер прошу покинути моє Пекло. Йди створюй Рай.

– Ти мене проганяєш?

– Так. І двічі повторювати не буду. Бувай!

– Бувай!

Стен розчинився в повітрі. Але на його місці з'явився Диявол.

– Пані, Пекло та Рай повністю готові і вже працюють.

– Добре. Оформлюйте замок.

– Чому ти так засмутилася? – запитав Назар.

– Мій брат прогнав мене. Не було навіть чесної битви. Я відпочивала, а він просто підло перемістив та поставив закляття, яке я не могла зняти.

– Він хотів зробити краще для світу.

– Але зробив гірше для всіх

– Всі помиляються. Зрозумій це.

– Гаразд. Я просто забуду про той інцидент. Дякую за підтримку. Ходімо до замку!

– Ходімо!