Аудієнція з королевою

Наступна ніч була незвичайною. Таких снів раніше не було.

Назар опинився біля затишного будинку. На дворі було темно, але в будинку горіло світло. Юнак підійшов до дверей та постукав в них. Через кілька секунд він почув знайомий голос. Йому дозволили увійти.

– Давно в мене не було гостей. Дуже давно– пролунало ніби промовлене до себе твердження.

Назар стояв в каридорі. Попереду були сходи нагору. В коридорі було кілька дверей. Куди вони вели знав лиш сам володар дому. На стінах були світло- червоні шпалери. На стелі була люстра у формі перевернутого вогника. На підлозі лежав килим з намальованим палацом. На стінах висіли голови тварин.

Юнак почув легкі кроки. По сходах спускалася…

– Люсі! Чому ти мене до себе покликала? Я ж казав, що не буду допомагати!

– Назаре? Я тебе розчарую, але ніхто нікого не кликав– то дійсно була Люсі.

– Тоді як я тут опинився?

– Скоріш за все ти хотів зі мною зустрітися. Напевно в тебе виникли кілька питань для мене. Я права?

– Так.

– Я тебе слухаю.

– Навіщо ти вбиваєш невинних людей?

– Я нічого в твоєму світі не роблю. То все ти.

– Але я не хочу їхньої смерті!

– Не хочеш. Але ти володієш певною силою, якою не володіє жоден смертний. Згадай, при першій зустрічі з тими людьми ти відчував негативні емоції. Саме ці емоції стали причиною. Стрива. Яя бачу, що ти хочеш ще дещо запитати. Ходімо на кухню. Будеш чаю?

– Не відмовлюся.

Люсі заварила чай і пригостила гостя.

– Тепер я тебе слухаю

– А чому саме я повинен допомагати тобі?

– Тут все навіть простіше. пам'ятаєш ту сторінку? Її я написала вже будучи тут. А це геть інший світ. Як вона потрапила у твій світ я не знаю. Але та сторінка теж була незвичною. Ти, як фанат книг, напевно, вже чув про те, що часто автори пишуть "між рядками". Тобто залишають в своїх творах прихований зміст. На тій сторінці було певне закляття. Не кожен міг перевести її. Лиш обраний. Той обраний міг з'явитися будь де і будь коли. І він би знайшов сторінку. Точніше вона його б знайшла. І той обраний не зовсім людина. Мало скластися так, що він демон. І ти є обраним.

– Тобто я демон?

– Так.

– І що мені робити з цією інформацією?

– Нікому не казати. Ти все одно зараз не маєш інших здібностей.

– Але чому я демон? Я розумію, що так треба для перекладу, але все ж.

– Коли та сторінка потрапила до твого світу, то дала тобі мою силу. Моя сила в мене вже відновилася, а в тебе залишилася. І переклад розблокував можливу для теперішньої варіації твого світу силу. І зв'язав нас ще більше.

– Тобто переклад був певним закляттям?

– Так.

– І то не вся моя сила?

– Ні. Дещо ти зможеш використовувати лиш у Пеклі. А для дечого ти ще не маєш достатньо сили.

– А як я допоможу тобі повернутися?

– Пам'ятаєш тих людей, які стали жертвами твоїх емоцій? То ще не всі. Після їхньої смерті ти отримуєш певну енергію. І саме ця енергія поверне мене. До речі, ця ж енергія дасть тобі можливість користуватися силами на повну. І своїми силами ти допоможеш пришвидшити перетворення світу на Пекло.

– Але я не хочу його знищувати!

– Ти лиш скоротиш кілька років страждань всім живим людям. Ти допоможеш всім. Зрозумій це.

– Гаразд. Що мені треба робити?

– Поки збирати силу.

– А потім?

– А потім ти зрозумієш.

– Добре.

– А коли відбудеться перетворення?

– Швидше, ніж ти думаєш. Не пізніше, ніж за місяць

– Чому така неконкретність?

– Ти не повинен те знати про те.

– Добре. Дякую, що дала відповіді.

– То найменше, що я могла зробити. До речі, друзям про нашу зустріч не кажи.

– Добре.

– Тобі вже час іти. Бувай!

– Бувай!