Цієї ночі снів не було. На щастя. Але Невідомо, скільки ще часу до кінця світу. Тому Назар не пішов на роботу, а вирішив відвідати психолога.
Психолог вислухав ситуацію та порадив відвідати психіатра.
Психіатр був не такий дружелюбний. Він сказав, що в юнака є проблеми у вигляді шизофренії. Хлопцю це, звичайно ж не сподобалося, і він почав доказувати своє.
Реакція лікаря трохи змінилася. Він вирішив покласти Назара в психлікарню.
"А може воно й на краще? Може то дійсно шизофренія? Якщо це так, то я буду дійсно щасливим!" – думав юнак, лежачи в палаті.
Але до хлопця прийшли друзі. Вони спробували зупинити лікаря у відсутності хвороби, але намагання були безуспішними. Назару не вірив ніхто, крім друзів.
"А, може, в мене і друзів ніяких немає? Може, і вони плід моєї шизофренії? Як це все дивно".
Юнак трохи задрімав. Уві сні до нього знову прийшла Люсі:
– Назаре, Назаре! Не намагайся щось змінити. Все вже вирішено. І ніхто не може це змінити. Ні мій брат, ні я, ні ти. Просто змирися зі своєю долею.
– Ні! Якщо це все реально, то я зроблю все можливе, аби зупинити тебе!
– Роби як знаєш. До зустрічі, королю!
Назар прокинувся. Ні, то не хвороба. Але те, що лиш друзі не проти нього, залишається фактом. Треба було думати, як вибратися з лікарні.