Шлях до міста гномів Гріхни

Так, маленькими пригодами, витівками та цікавими зустрічами пройшов день і нарешті, друзі тільки зайшли до кам'янистої рівнини, що було знаком початку території Підгірного Царства. Високої трави тут уже не було, лише невеликі купки фіолетових квіток, що стирчали з кам'янистої сухої землі, кам'яні відростки та сильний вітер, що просвистував скрізь тіло свою недружню пісню. У далині команда побачила зграю антилоп, яких гнали зголоднілі, але не менш смертоносні вовки.

-Не добрі тут землі для прогулянки. Місцеві жителі щодня борються за своє життя, краще не розбивати тут табір. – попередив Свен.

Трохи подумавши, Ллін наказав йти всю ніч до найближчого поселення, решта команди лише мовчки погодилася.

Сонце вже майже зайшло за обрій, а місяць впевнено замінював ближчу зірку на своєму посту. Навколо ніби стало більше життя, більше копошень у кущах, спів нічних птахів, виття вовків і чийсь пильний погляд у спину. Свен різко завмер на місці, як тільки почув цей хижий, кровожадний погляд у спину, в напівтемряві здавалося його вуха ворушаться, як у пильного зайця, що почув небезпеку.

- Все добре, Свен? - Запитав того Ллін.

- На нас полюють… Я відчуваю поклик мисливця.

-Ти щось почув? – скептично запитав Шейн.

- Тихо хлопче, можливо нам зараз треба бути битися за своє життя. - Агресивно відповів хлопцю здоровань.

Темрява природи навколо почала тиснути і водночас манити своєю невідомістю та мистичністю.

- Вони йдуть. - Тихо сказав здоровань.

Всі, крім Шейна, дістали свою зброю.

- Хто йде? Чому ви всі такі стривожені? - Все ще не розумів зброєносець, але спис свій він все-таки навострив.

З темряви пролунали м'які, але впевнені хищні кроки, з протилежного боку хтось тихо прогарчав. Вже і Шейн насторожив усі свої органи чуття завдяки чому і зміг вижити, адже ззаду вистрибнув голодний вовк і хлопець на щастя, на первісних рефлексах махнув зброєю на отмах поранивши звіра і змусивши його відступити назад в укриття. Інший ворог вирвався з темряви гарчавши і дививлячись прямо в очі Лліну. Лицар теж свердлив його поглядом і стояли вони так нерухомо кілька секунд наче заворожені, поки стріла не пробила шию вовка. Хижак перед смертю щось проскулив і з навколишньої пустоти вилізло ще кілька вовків. Свен накинувся на одного з них, узяв його за шию і вже готовий був кинути вбік, але в руку велетня вчепилися ще дві зубасті пащі. Ллін підбіг до здорованя, щоб відчепити вовків, але той відмахувався своєю рукою і не давав підійти близько свому союзнику. Шейн підбіг до Елізи і став перед нею спиною, виступаючи живим щитом. Дівчина в цей момент готувала стрілу із запальним наконечником, щоб підсвітити місцевість навколо. У цей час Ллін намагався переконати Свена не рухатися, щоб убити тварин, які ціпко вчепилися, але на лицаря ззаду накинувся інший вовк. Хижак вчепився за ліве плече, але Ллін не розгубився, він упав на землю і почав бити агресора по морді гардою свого меча. Зрештою, вовк відстав і Ллін з легкістю зарубав його. Повернувшись назад до Свена, лицар побачив, як велитень забиває кулаком третього вовка. Еліза вистрілила своєю стрілою, що горіла, і та впала недалеко від поля битви, після чого на землі утворилася вогненна калюжа, що утворилася в ході загоряння колби олії на кінці, вона освітила невелику зону, що допомогло помітити ще двох вовків, але побачивши вогонь вони відразу розбіглися. Більше напад не продовжився і команда сіла на холодну землю відпочити та перевести дух.

- Ух ти Свен, ти прямо гроза звірів, на хвилину відволікся, а ти вже з усіма розібрався. - захоплено похвалив здоров'яка Ллін.

- Ці звірі дуже передбачувані Ллін, якщо знати звички свого ворога, то його силу можна перевернути в слабкість.

- Нам не можна довго затримуватися, ми повинні до ранку вже бути в Гріхні. Давайте продовжимо шлях та прискоримо крок. - підгоняв усіх лицар.

- Зачекайте, сер лицарю, треба загасити цей вогонь, бо зараз вся трава загориться. - Схопився хлопець і поспішив ногою затоптувати полум'я.

- Ллін, з тобою все добре, я зараз лікуватиму рани Свена і ... - Хотіла запропонувати допомогу Еліза, але її погляд впав на Шейна. - Ти що робиш, зовсім дурень? Це ж масло, його просто так не загасити, треба засипати землею хоча б.

- Шейн, тут і не росте нічого до ладу, погорить і саме згасне, дивись один камінь та пісок навколо. - Допоміг дівчині Свен.

Витративши кілька хвилин хлопець таки плюнув на пожежу розвернувся і підійшов назад до групи. До цього часу рани вже були вилікувані, а навколо була вже непроглядна темрява і головну дорогу можна було важко розгледіти. Але команду це не зупинило і вони продовжили свій шлях, поки не дійшли до перехрестя трьох доріг.

- І куди нам іти, у такій темряві нічого не видно. - поскаржився Ллін примруживши розглядаючи розгорнуту в руках карту.

- Так, а ви не взяли смолоскипи із собою? Я думав ви підготувались до всього! -  невдоволено кинув Шейн.

- Я був упевнений, що ти подбаєш про це питання в нашому поході, я ж наказав збиратися до довгої дороги.

- Ви звалили все на мене і не хочете визнавати свою помилку? Я думав, лицарі Ордену не повинні виявляти подібні риси недалекоглядності!

- Я твій наставник і мої прямі обов'язки вчити тебе і готувати до життя лицаря! А ти маєш думати своєю головою, і вчитися на помилках!

– Заспокойтеся, я зараз все зроблю. - Розминула руками Еліза, після чого вона прочитала молитву і над її головою виникла невелика куля світла, яка ширяла з боку в бік коливаючись від кожного непередбачуваного дмухання повітря.

- Елізо, ти не могла раніше це використати? - обурився Ллін.

- Вибач, я думала, що так нас буде набагато легше помітити недоброзичливцям.

- Хм, і правда. Вчись, зброєносець, ось яке мислення має бути у справжнього лицаря Творця.

Шейн лише закотив очі, обернувся спиною і вигукнув.

- Гей, тут весь цей час був вказівник! Ми могли не діставати карту!