Світ змінюється

- Якщо хоче людина безпечно по мосту пройти, зобов'язана правду в трьох загадках знайти.

- Хто каже, выходь! - крикнув у відповідь Ллін, оглядаючись сторонами.

- Якщо хоче людина безпечно по мосту пройти, зобов'язана правду в трьох загадках знайти. А як відмовиться, доведеться своєї крові напиться.  - повторив таємничий голос із навколишнього простору.

- Гаразд, ризикувати ми не маємо часу. Говори свої загадки. - тяжко видохнувши погодився лицар.

- Ллін, ти певен? – запитала дівчина.

- Ми вже втратили купу часу, загадки будуть набагато швидше, ніж шукати невідомо що чи когось в околицях.

- Ллін, у нас немає часу на шаради, місія не чекає. – продовжила наполягати на своєму Еліза.

- Слухайте тоді й думайте! Дороги є – їхати не можна, земля є – орати не можна, луги є – косити не можна, у річках та морях води немає. Що це?

Усі замислилися, окрім Єлізи. Вона почала ходити довкола і шукати джерело звуку.

- О, це квітковий горщик. Там земля і коли поливають там наче маленькі моря. – з упевненістю відповів Шейн.

- А дороги? Ти бодай радься з нами перед відповіддю. Хлопчик, у нас тут не прості загадки. Відповідь може коштувати нам життя. – загресував на хлопця Свен.

- Це відповідь помилкова і далека від правди, подумайте краще і не підхопіть подагри.

- Це ж мапа. Ви ж лицарі повинні були здогадатися. – звернулася Еліза, що стояла поодаль від групи у полі вишукуючи хазяїна шутки.

- Ого, здається це правда правильно. Розумниця дочка. – похвалив дівчину Свен.

– А ви схожі на справжніх людей, давайте далі. Вона може постаріти лише за пару годин. Вона приносить людям користь, вбиваючи себе. Вітер та вода можуть врятувати її від загибелі. Що це таке? - хитро пролунав голос.

– О, це легко. Свічка. Я схожу загадку перед сном придумав коли робити не було чого. – впевнено відповів Ллін.

- Можливо, це було для тебе легко. Але як тобі таке мозговите пекло? - повний азарту выдповыв голос. -У неї рідина входить, з неї і йде. То в землю, то в рот ось такий цей природний народ. Що це?

– Озеро! – знову скрикнув Шейн. Свен лише грізно глянув на хлопця.

- Це кухоль. Прямо єдине її призначення - або виливати чи пити з неї. Але я найчастіше допивав усе до кінця. - ствердно сказав велетень.

- А ви дій... - Голос перервався і на міст нарешті повернулася Еліза.

- Це була мерзенна тварюка - гоблін! - У своїй руці вона тримала за шию вже вбитого зеленошкірого, що був майже ъъ зросту, у брудній сорочці та рваних штанах, які явно були йому не за розміром. -Я думала, це якісь дітлахи жартують над мандрівниками, але це виявився монстр.

- Він напрочуд добре розмовляв, його явно хтось навчив. – помітив Ллін.

- Вбивці! Монстри! - За звучало навколишніми кущами. З-під рослин відчинилися маленькі люки, з яких вискочило ще більше гоблінів. Всі вони були одягнені в пошиті шкіри не тваринного походження з кривими, крюкоподібними ножами та списами. - Вони вбили Казника! Принесемо їхню шкіру Історику!

П'ятеро гоблінів оточили проходи до мосту.

- Шейн, захищай Елізу від двох задніх, а я зі Свеном розберемося з тими, що попереду! - Скомандував Ллін і кинувся у бій.

Шейн став поруч із бойовою сестрою і приготувався до оборони. І вчасно, адже один із ворогів уже почав бігти на них. Зброєносець різко виставив спис вперед і нападник не встигнувши зорієнтуватися на всій швидкості напоровся на вістря. Еліза в цей час уже цілилася у другого ворога, який чи то злякався, чи то досить дурний і не зрозумів, що нападати треба натовпом, стояв на місці і вирячився на свого мертвого друга. Постріл, і стріла моментально встромилися груди гобліна.

В цей час Свен гаком на ланцюгу підчепив і підтягнув до себе одного великовухого, схопив його за обличчя і почав жбурляти того об підлогу з лютим ревом. Ллін зі своїм мечем одним махом зрубав голову найближчому ворогові, а другий одразу поспішив стрибнути в річку, щоб врятуватись, але молнієносна стріла Елізи наздогнала його і вже кривавий труп впав на дно річки. Бій був виграний швидко та без труднощів.

– Я таких істот не бачив. Ви кажете це гобліни? - спитав у товаришів Шейн роздивляючись зеленошкірого насадженого на спис.

- Так, вони зазвичай не відходять так далеко від лісу Кінг. Та й не такі вони розумні зазвичай. – відповів Ллін.

- Ви тільки подивіться на їхній одяг, це ж явно людська шкіра! - вигукнув зброєносець, коли вирішив вивчити свій трофей.

- Так, ці прищіморді відомі тим, що знімають шкіру з повалених ворогів і одягають на себе, і цей ворог не обов'язково людина.

- Творець безперечно не любить цих мерзенних істот, раз створив їх такими слабкими та огидними. - сказала Еліза.

- Дрібні дратівливі соплі з носа. Тьху. - Вилаявся Свен.

- А хіба орки це не різновид гоблінів? – продовжуючи розглядати труп ворога запитала Еліза.

- Якщо чесно я не впевнений, але я схильний вірити в те, що це дві різні раси. - вже не впевнено відповів лицар. - Нам варто прискорити крок, скоро темнітиме, а до села ще приблизно половина шляху. - Ллін повів за собою команду далі дорогою.

Сонце вже схилялося до землі, а вітер стих зовсім, довкола вже стали зустрічатися втомлені фермери які доглядають своїх тварин, а деякі вже заганяють назад у стійло. Всі, як один, вони попереджають про небезпечну банду грабіжників, що засіли у старій сторожовій вежі та збудували з неї форт. Більшість дякує мандрівникам за визволення мосту з гоблінами, через яких каравани дуже часто не доїжджали до поселення.

– Цікаво, а чому вони нічого не зробили з ними, якщо знали про цю проблему? - запитав Свен.

- Просто в них не було натхненне, мети, я вже маю план як позбавити їх від усіх бід. – відповів Ллін.

Загалом решта шляху до села пройшла спокійно. Голодні та виснажені друзі дійшли до поселення Шиззі.

Славиться це село найбільшою кількістю хлівів в Імперіумі Гнісс. Вона годує пів країни, отже є стратегічним об'єктом, але через колосального рівня злочинності в прикордонних землях, тут постійно не вистачає людей для захисту торгівельних караванів і поселення. Мандрівників зустріло не процвітаюче село, а напівзруйновані та спалені будиночки, в ніс одразу вдарив стійкий запах горілого дерева, трави, м'яса, а купка людей у ​​страху спостерігала за діями друзів.