Глава 3

Софія повільно повернула голову назад і побачила перед собою чорну змію. Голова в неї була округло-трикутна, а на верхній частині вкрита дрібними щітками. В районі щелеп чітко вгадувалися крупні рухливі трубчасті отруйні зуби.

- Не бійся! Головне не рухайся і не чіпай її. Якщо навколо неї нерухомі предмети, вона проповзе спокійно далі, - тихо промово вив Олег.

Обидва затамували подих. Пройшло декілька хвилин, а здалося, що півжиття, як гадюка повільно попрямувала по землі біля ніг Софії.

- Все! Час рухатися вперед, в цьому лісі залишатися вкрай небезпечно!

Софія зняла босоніжки на шпильці і вони швидкими кроками пішли вперед. Йшли вони довго, доки не вийшли на галявину, за якою вдалині виглядали дахи приватних будинків.

- О, нарешті, - полегшено зітхнула Соня, коли вони дійшли до дороги, на якій по праву сторону знаходилися хати.

Пити хотілося страшенно. Сонце вже сідало за обрій. З подвір'я доносився гавкіт собак.

Олег відчинив двері огорожі і порямував до будинку. Зненацька німецька вівчарка вхопила Олега за ногу.

- Альма, фу! Відпусти ! – закричала жінка, господарка дому. – Що ви хотіли?

-Вибачте, але нам потрібна ваша допомога, - звернувся до неї Олег.

***

Два дні Соня та Олег провели у сільському будинку, в якому їх розмістила хазяйка Альми, на ім'я Галина. Для Софії побут в цій хаті сприймався як справжнє випробування: туалет на вулиці, митися лише у тазику, вона до таких умов не звикла. Проте нічого не могла вдіяти, телефон в неї зламався, грошей в обох немає, що тут зробиш?

- Ох, не про такий відпочинок я мріяла, - важко зітхнула дівчина. – Ні, звісно відпочинок в селі має свої переваги: купання в озері, їжа, приготовлена на вогні, свіже повітря, але я хочу на море!

Олег як раз смажив овочі на грилі, які також їм предоставила щедра хазяйка дому, Галина, коли на подвір’я заїхав темно-синій «Хюндай».

- О, брате, нарешті ти мене знайшов, - вигукнув Олег і побіг до машини. З авітвки вийшов молодий хлопець і обійняв його.

- Знайомся, Соня, це мій молодший брат  Сашко, це єдина людина номер мобільного телефону якого я знаю напам'ять, - голосно засміявся Олег.

Сашко приєднався до їхнього нехитрого обіду, бо від приємного аромату смаженої картоплі відмовився хіба що дурень.

- І не набридла тобі ця робота адвоката? Весь час у якісь трабли влазиш?- поцікавився Саша в Олега.

- Та ні! Навпаки, тоді життя сповнене цікавих справ та незабутніх знайомств, от як наприклад з Сонею. А ще буде, що цікаве дітям розповісти, зокрема, про нестандарний поділ майна. Допоміг якось  одному клієнту моряку відсудити половину вартості за молочні залози його колишньої дружини.  Суд визнав молочні залози неподільним майном і на нього витрачалися грошові кошти з сімейного бюджету, чоловіку присудили чотири тисячі євро.

-Оригінально, - засміялася Софія.

- Ні, оригінальне рішення ми приймемо зараз, - задоволено промовив Олег, - їдемо нарешті на море  в Затоку. Там у мене є приватний будинок з виглядом на море та басейном, можеш відпочивати там скільки завгодно – це моя компенсація за завдану матеріальну та моральну шкоду. Сподіваюсь тобі моя компанія не завадить?