Повернувшись додому мене зустріла Ніка . І звичайно як завжди чудова бабуся . Про сьогоднішню розмову з учителем , розказувати я не стала , так як хотіла все вирішити сама . Та спочатку мене покликали на вечерю . І я з превеликим задоволенням пішла .
— Ну дівчата , розказуйте як справи ? - запитує бабуся .
— В мене все по старому , відповідаю я.
— В мене також , із втомою каже Ніка.
— Дівчата чого такі сумні , не все так і погано . Навіть якщо ви маєте такі теми , про які не хочете розказувати . Тоді сприйміть це як знак долі . І пам'ятайте , щоб в нашому житті не відбувалося — це все йде накраще .
— І те що наші батьки загинули , це теж накраще? - з докором долі питає Ніка.
— Ні , ти що ! Просто так повино було статися . В цей світ приходить багато людей , але й водночас також багато покидає його . Ми повинні змиритися з ти , що відбувається в нашому житті , інакше хто як не ми змінемо цей світ на краще .
Бабуся й справді вміє підбадьорити , але чи є сенс в її потужних словах . Я знаю , що їй теж не легко , тому мені якнайшвидше потрібно щось придумати .
— Гаразд бабусю я поїла , тому хочу піти відпочити , сьогодні був доволі насичений день.