Глава 1

— Я бачу світло і тепло , я відчуваю щастя в середині мене . Я не розумію що відбувається зараз , в мені в перше пробудилось таке відчуття . Я бачу велику кімнату в якій розміщено багато меблів , яка має багато яскравих барвів . Накритий стіл стоїть поруч , і ялинка така красива , а найголовніше під нею подарунки . 

— Міло ! Я чую як мене хтось кличе і одразу повертаюсь .  І бачу.......

— Мамо . - ледве вимовляю я .

— Міло , доню ходи сюди . 

І довго не думаючи я почала ступати , моя близькість з мамою ставала все меншою і меншою . Та враз мене за руку хтось ловить .

— Міло не роби цього , не лишай мене прошу .

Я бачу свою заплакану сестру Ніку , вона знову просить мене .

— Ніка я тебе не лишаю , пішли зі мною там мама .

— Ні Міло — це не мама , прошу прокинься . 

І я знову дивлюсь на маму , вона кличить мене . На очі накочуюся сльози , знову я стою між двома рідними мені людьми . 

— Міло пішли , це фальш . - каже сестра .

Я відпускаю руку Ніки , і охоплюю свою голову обома руками . Знову в очах темніє , знову від мене щось потрібно, знову все повторюється , коли це закінчиться? Коли ?

І я одразу кудись провалююсь , задихаючись я встаю із ліжка . Зовсім мокра і налякана . До мене підбігає Ніка , і я міцно обіймаю сестру .

— Знову ? - запитує вона .

— Так , ледь вимовляючи кажу я .

— Ми поборемо цей страх обіцяю . 

Можливо Ніка й молодша за мене на 4 роки , та все ж в ній більше сміливості чим в мені . Інколи здається вона дуже доросла . 

— Давай вставай , ти ж не хочеш пропустити заняття з балету ? - каже Ніка.

— Авжеш ні , ти можеш спускатись на низ , а я одягнуся і прийду .

— Гаразд вона цілує мене в лоба , і зникає за дверима .

Я швидко крокую до своєї шафи , і обираю найкомфортніше мені речі . На дворі середина вести , тому одягаю звичайну теплу кофту , і штани . Роблю легкий мейк , заплітаю високий хвіст ,і спускаюсь в низ .

Де на мене вже чекає моя рідна бабуся , приготувавши смачні оладки , вона з усмішкою на очах бажає мені доброго ранку.

— Добрий ранок  , Мілочко .

Вона завжди мене так називає , коли день виявляється дуже чудовим .

— Доброго ранку , бабусю - одразу відповідаю я .

І звичайно короткий опис моєї сім'ї : зараз ми живемо в нашому великому будинку , із нашою прекрасною бабусею . Наші батьки загинули в аварії рік тому . І до сьогоднішнього дня мені важко , адже я дуже за ними сумую .

Ну що ж, давайте швидше доїдайте  свої оладки , пийте чай , і водій відвезе вас на заняття. - це слова бабусі , які звучать кожен ранок , та я щаслива що вона у мене є . Хоч мені 17 , а через місяць виповниться 18 , та все ж я досі маленька Міла для моєї бабусі.

Доївши ми подякували їй за чудовий сніданок , і пішли до авто де на нас чекав водій . 

Сівши в машину ми помахали руками бабусі , на що це в нас було взаємно .

Спочат дорогою всі їхали із своїми думками в голові , та в Ніки завжди до мене є якісь питання , тому і на цей раз не обійшлося без них .

— Міло ти будеш мене навідувати , коли я поїду вчитися в інше місто ? - запитує Ніка.

Так , моя молодша сестра за тиждень від'їжджає вчитись . А я залишаюсь наглядати за будинком , і звичайно в мене коледж . Тому моє життя продовжується в Нью-Йорку. 

— Сестричко звичайно буду . Ти що як же я тебе залишу без дзвінків і повідомлень . Не обіцяю що буду часто навідувати , але постараюсь . Та я бачу як вона горить бажанням усамітнитися , тому можливо це піде їй на користь .

Вона любить балет , а я ходжу із нею також , але задля підтримки , а не тому що мені це подобається. Насправді моє хобі це музика , яку б я присвятила всім хто її любить . Я вмію грати на гітарі , і на  піаніно , ще люблю співати.  Маю свій гурток в якому почуваюся потрібною. Це місце де можна відчути інстинкт самозахисту, і ніхто тебе не потребує. 

Тому зараз ми їдемо на бальні танці , бо я хочу  останній тиждень потанцювати з Нікою і підтримати її , а потім виписуюсь так як не має потреби продовжувати бальні танці без сестри. 

Доїхавши до школи , ми бажаємо водієві гарного дня , і виходимо з авто .

Йдемо в потрібний нам клас , тоді в биральну там переодягаємось і ми готові до уроку . Тривав він  годину і тридцять хвилин . І за цей час я достатньо виморилась .

Тому швидко пішла переодягатись , і готуватись до нового етапу життя , який мені так подобається. Ніка чекала мене в машині , я швидко сіла і ми рушили з місця . Спочатку мене завезли до музичної школи , а потім водій рушив додому з Нікою.  

Я була трохи щасливо , що все я тут , бо здається тут все зароджується . Я ступаю сходинку , як мене  хтось збиває з ніг своїм поспіхом , і я опиняюсь на землі . Подивившись на свого суперника , я нічого не зрозуміла , адже вираз обличчя не був мені знайомим . Та все що я зрозуміла , це був хлопець який спішив хто-зна-куди . А ще він був досить не вихованим , навіть пробачення не попросив .

Тому я швидко підвелася на ноги , і пішла в школу . Зайшовши я почувалася серед своїх . Це було дивно , та водночас дуже креативно. 

Дійшовши другого поверху , я дісталась дверей своєї групи , та краще б я не відкривала двері цього класу , бо тоді я ще не знала , як все вплине на моє майбутнє .