Глава 49: Новорічний бал. Частина 3

Мей вдяла своє біле ханьфу, та зібрані волосся в великий пучок; Хуо надягнув синє ханьфу, Марінет вдягла красно-чорне плаття до підлоги та шляму відьми, та розпущені волосся; Керн вдягнув фіолетовий костюм та білу рубашку, Шимі вдягла чорно-сіро-біле плаття та на плечах сіре хутро накинуте до рук, елегантно заплетені в два фанцузькі колоска; Міла вдягла фіолетове плаття до підлоги та взяла невеличкий клатч, та розплетенні прямі волосся; Ліана вдягла зелене плаття до підлоги під зелені очі, та наділа обруч зеленого кольору з вушками, та волосся з обох сторін біля вух було зібране в хвостик, а залишок волосся розпущенні в кінці накручені; Ліан вдягнен в жовтий костюм та білу рубашку, Лі Фен вдягнув сірий костюм та білу рубашку, Ада надягнула сіре плаття з блискітками та зверху на голову надягла шпильку з одного боку, волосся було розпущене та хвилясте

Після того як всі зібрались біля входу в актовий зал, Мей з Хуо та Марінет з Керном обмінялись милими фразами і всі встали по парах: Мей з Хуо, Марінет з Керном, Міла з Лі Феном, Ліана з Ліаном та Ада з Шимі. Мей постукала 3 рази в двері та заграла музика, їм відкрили двері та компанія по черзі по парах заходили в зал. Вони всі встали на свої місця та почалась справжня магія. Вся компанія танцювала вальс, це був початок концерту. Компанія танцювала десь 4-5 хвилин та до них приєднались інші. Потім почалась програма новорічного балу. Після початку, через 30 хвилин, Мей з Хуо підготували номер вальсу. Спочатку вони сказали декілька слів а потім почали танцювати. Мей із Хуо вийшли в центр залу, тримаючись за руки. Світло трохи приглушили, і на сцену впали ніжні золотисті промені. Мей зробила крок уперед, взяла мікрофон і почала говорити:
- Добрий вечір усім! Сьогодні ми з Хуо хотіли б поділитися з вами частинкою нашого серця. Новорічний бал - це час, коли магія і мрії стають реальністю. Наш номер - це символ гармонії, підтримки та краси, які ми бачимо один в одному та у вас, наші друзі
Хуо продовжив:
- Нехай цей танець стане подарунком кожному з вас. Ми хочемо, щоб він нагадував про силу єдності, дружби і любові. Дякуємо, що ви сьогодні тут з нами
Зал вибухнув аплодисментами. Мей із Хуо обмінялися поглядами, і під перші ноти ніжного вальсу вони почали рухатися

Лінь Мей стояла в центрі великої зали, освітленої м’яким світлом ліхтарів із шовковими абажурами. Її біле ханьфу, розкішно розшите срібними нитками, сяяло в світлі, наче відбивало кожен промінь. Тканина струменіла, ніби була створена з найтоншого туману, а широкий пояс із перламутровим орнаментом підкреслював її тендітну талію. Її волосся було зібране в елегантну зачіску, прикрашену гребенем із перлами, але кілька пасем спадали, обрамляючи обличчя. Жень Хуо, у своєму темно-синьому ханьфу, розшитому золотими візерунками, виглядав як уособлення спокійної впевненості. Його постава була рівною, а кожен рух точним і вишуканим. Він підійшов до Лінь Мей, простягнувши руку, і їхні погляди зустрілися. В очах Жень Хуо палала ніжність, а в її погляді - легка усмішка і блиск упевненості. Музика почала звучати. Глибокі, проникливі ноти струнного інструмента заповнили простір, а потім додалися ритмічні удари барабанів, що створювали мелодію, яка здавалася створеною саме для них. Лінь Мей поклала свою тонку руку в сильну долоню Жень Хуо, і їхній танець почався. Жень Хуо впевнено повів її вперед, тримаючи за талію. Лінь Мей відповіла, зробивши витончений крок назад, і їхні тіла синхронно нахилилися, ніби вони читали один одного без слів. Їхній танець був наче магічне сплетіння протилежностей. Він - стриманий і сильний, вона - ніжна, але рішуча. Коли Жень Хуо підняв її за талію і плавно закружляв, її сукня розлетілася, створюючи навколо них сяюче коло білого шовку. Вони виглядали, як дві душі, що злилися в єдиний потік енергії, де кожен рух був продовженням іншого. Потім ритм музики змінився. Ноти стали більш пристрасними, і танець набув нового характеру. Жень Хуо різко, але обережно потягнув Лінь Мей до себе. Її груди торкнулися його, а його рука обвила її спину. Вона підняла голову, дивлячись йому прямо в очі, і в їхньому погляді запалився новий вогонь
- Тримайся міцніше, - прошепотів Жень Хуо
Вони рухалися чітко й ритмічно, синхронно змінюючи напрямки. Кожен крок був сповнений пристрасті: то він нахиляв її, тримаючи на відстані лише кількох сантиметрів від підлоги, то вона різко розверталася, а її сукня створювала навколо них водоспад із тканини. Лінь Мей відповідала йому з грацією, вкладаючи в кожен рух свою впевненість і силу. У один момент Жень Хуо плавно обернув її навколо себе, утримуючи за талію. Її рука торкнулася його плеча, а інша - його щоки, що додало танцю майже інтимного відтінку. Їхні обличчя були так близько, що вони відчували подих одне одного. Її очі сяяли від пристрасті, а його - від захоплення. Раптом вони зупинилися. Музика стала ще гучнішою, наповненою ритмічними ударами. Жень Хуо відкинув Лінь Мей назад, підтримуючи її лише за одну руку. Її волосся струмувало вниз, а білий шовк сукні розсипався, нагадуючи сяйво зірок. Це була мить абсолютного довіри, і глядачі затамували подих. Потім, одним плавним рухом, він підняв її вгору, ніби вона була пір’їнкою, і обережно поставив на ноги. Вона зробила крок уперед, а він одразу обійняв її за талію, змусивши обернутися навколо своєї осі. Її рухи були такими м’якими, що складалося враження, ніби вона танцювала на повітрі. Фінал танцю був ще більш захопливим. Вони зробили кілька швидких кроків, кожен з яких був відображенням іншого, а потім Жень Хуо нахилив Лінь Мей назад, тримаючи її так, ніби вона була єдиною важливою річчю у світі. Її голова відкинулася, і вона посміхнулася, відчуваючи, як його рука міцно підтримує її. Музика зупинилася, і на мить у залі запанувала абсолютна тиша. Їхні обличчя були близько одне до одного, і лише вони знали, що ця тиша наповнена не лише завершенням танцю, а й тисячами невимовних слів