Глава 45: Підготовка до новорічного балу. Частина 2

До нового року залишалося всього п'ять днів, і атмосфера на академії ставала все більш святковою. Всі студенти вже готувалися до балу, прикрашали коридори, планували свої костюми та репетирували танці. Дівчата з нетерпінням очікували цього важливого моменту, і хоча ще залишалось багато дрібниць, кожна з них відчувала, що це буде особливий вечір. Реян все ще хвилювалася перед балом, але тепер її думки були більш зосереджені на танці з Шимі. Вона намагалася побороти свої страхи і думала, що з підтримкою Шимі вона зможе відчути себе вільніше. Поруч з нею були друзі, які готові були допомогти у будь-який момент, а сама атмосфера готувала її до чогось нового і незвичного

Шимі, тим часом, також почала готуватися до свята, вона вже придумала, як виглядатиме на балу, і не могла дочекатися моменту, коли вони з Реян танцюватимуть разом. Вона розуміла, що цей бал буде більше, ніж просто святкове вбрання чи танці. Це був шанс для них обох подолати бар'єри та зробити важливий крок вперед у своїх відносинах

Тим часом всі навколо були зайняті останніми приготуваннями, але для Реян і Шимі новорічний бал став чимось більшим, ніж просто частина святкування. Це було про новий етап у їхніх відносинах і про те, як вони разом можуть подолати всі труднощі

Реян довго вагалася щодо того, чи варто виконувати пісню на балу, адже вона була присвячена Аді, і між ними було багато нерозв’язаних питань після їхнього конфлікту. Вона пам'ятала, як колись вони з Адою багато сміялися разом, планували подібні моменти, але все змінилося після їхньої сварки. Проте пісня вже була готова, і Реян відчувала, що це може стати її способом висловити свої почуття, навіть якщо Ада і не буде готова їх прийняти одразу. Вона брала гітару і раз по раз намагалась увійти в ритм, намагаючись знайти баланс між своїми емоціями і тими словами, які хотіла сказати. Кожен акорд звучав, ніби відгукувався на її внутрішній стан: страх, сум, але й надія на відновлення чогось важливого. Вона знала, що ця пісня буде для Ади - навіть якщо та не зможе оцінити її одразу. Це було про загоєння, про можливість помиритись і знайти шлях назад до розуміння. Реян заспокоїлася, коли нарешті зрозуміла, що все, що їй потрібно зробити, це бути щирою. Вона вирішила, що пісня не лише про Аду, а й про неї саму, про її емоції, про те, як важко відкриватися людям і про те, що навіть після всіх складнощів є шанс на відновлення довіри. Коли вона дійшла до остаточної версії пісні, вона відчула певне полегшення. Тепер їй залишалося лише виконати її на балу. Але все одно залишалася невизначеність, як Ада сприйме це. Незважаючи на це, Реян вирішила, що в кінцевому рахунку це її шлях до зцілення, незалежно від того, як буде сприйнята її пісня

До нового року залишалося лише чотири дні, і атмосфера в академії ставала все більш святковою. Студенти активно готувалися до новорічного балу, кожен займався підготовкою: хтось шив вбрання, хтось продумував, який подарунок принести, а хтось, як Реян, готувався до свого виступу. Вона все більше відчувала, як важливо для неї завершити цей рік на позитивній ноті, навіть якщо це вимагало від неї певної вразливості

Реян проводила багато часу з гітарою, все більше вдосконалюючи пісню, яку хотіла присвятити Аді. Кожен акорд був важливим, адже це був її спосіб виразити те, що накопичувалося в її серці - сум, надії і бажання, щоб їхні стосунки стали кращими. Вона знала, що її виступ на балу - це не тільки шанс для себе, а й можливість для Адї зрозуміти, що в Реян є сила прощати і рухатися вперед

Ада також активно готувалася до балу, хоч і не знала про пісню Реян. Між ними все ще була невизначеність, але обидві розуміли, що час відновлювати те, що зруйнувалося. І хоча вони ще не мали відкритої розмови, кожен з них, мабуть, чекав моменту, коли зможе подолати бар'єри і знову знайти шлях до розуміння

З кожним днем наближався новий рік, і кожен в академії почувався трохи схвильовано, чекаючи на можливість пережити цю ніч, яка могла стати початком нового етапу

З наближенням нового року Реян справді почала більше часу проводити з Шимі. Вони разом готувались до балу, допомагали одна одній з вибором вбрання, репетирували танець. Це стало своєрідним відновленням їхніх стосунків після всього, що сталося раніше. Реян почувала себе впевненіше поруч з Шимі. Вона більше не боялася бути вразливою, адже поруч була людина, якій вона могла довіряти, і це давало їй відчуття спокою. Вони багато говорили, сміялися, навіть обговорювали свої дитячі мрії та спогади, що дозволило їм ще більше зблизитися. Шимі була дуже підтримуюча, намагаючись створити атмосферу, в якій Реян могла б відчувати себе вільно. Вони також проводили час разом, коли не готувались до балу - іноді просто прогулювались по території академії або розмовляли про все на світі. Це була їхня маленька реальність, де не було проблем і напруги, а тільки розуміння і підтримка. Реян була вдячна Шимі за її присутність у цей період і розуміла, що, хоча в її серці ще залишалися питання до Ади, саме Шимі допомогла їй знайти рівновагу і змінила її погляд на деякі речі. Це було початком чогось нового, і Реян, здається, була готова це прийняти

До нового року залишалося лише три дні, і всі в академії вже відчували наближення свята. Атмосфера наповнювалася передсвятковим піднесенням: студенти закінчували останні приготування до новорічного балу, а викладачі додавали штрихи до святкових декорацій. Всі чекали на це важливе і урочисте святкування, адже воно мало стати не лише важливою подією для кожного, а й символом нового початку

Реян продовжувала готувати свою пісню, хоча сумніви ще не залишали її. Вона все більше переконувалася, що цей момент стане для неї важливим кроком у стосунках з Адою. Водночас, вона залишала місце для себе - для того, щоб висловити свої почуття через музику, не очікуючи відповідної реакції