Глава 27: Хеловін

Мей, Марінет та Реян прокинулися рано вранці, переодяглися в зручний спортивний одяг і вирушили на вулицю для зарядки. Вони вибрали затишне місце в парку, де свіже повітря та природа допомагали зарядитися енергією. Дівчата виконували різні вправи - від розминки до розтяжки, чергуючи їх із кардіо-рухами, що допомагало їм підтримувати фізичну форму. Вони раділи компанії одна одної, жартували та підбадьорювали, додаючи заряд позитиву до кожної вправи. Після розминки Марінет вирішила пробігтися навколо академії, взявши на себе непросте завдання - пробігти приблизно п’ять кіл. Реян та Мей залишилися чекати її біля старту, спостерігаючи, як вона поступово віддаляється вздовж доріжки. Поки вони сиділи на траві, Реян несподівано почала розмову. Вона поділилася своїми думками про ранкові тренування, зауваживши, що такі моменти допомагають їй відчути себе більш зосередженою та спокійною. Потім, трохи замислившись, вона запитала в Мей, чи вірить вона, що регулярні тренування справді можуть допомогти змінити не лише фізичну форму, але й характер. Реян рапотово запитала в Мей:
- Мей, як думаєш, чи варто повністю довіритися і віддатися комусь…, наприклад, Аді?, - запитала Реян, поглядаючи на небо, ніби шукаючи відповіді там
Мей замислилася на мить, підбираючи слова
- Залежить від того, наскільки ти сама готова впустити її в своє життя, - відповіла вона м’яко. - Довіра - це ризик, але й можливість, Реян. Якщо ти готова відкритись і дозволити собі бути вразливою, це може зблизити вас, як ніщо інше
- Але що, якщо я потім жалкуватиму?, - тихо промовила Реян, опустивши очі. - Боюся, що можу втратити себе або що це скінчиться болем
Мей поклала руку на плече подруги
- Я розумію, це нелегко, - відповіла вона. - Але якщо ти справді відчуваєш щось глибоке до Ади, може, варто спробувати. І навіть якщо щось піде не так, ти хоча б знатимеш, що була щирою і чесною
Реян кивнула, усміхнувшись. Її очі стали трохи теплішими, хоча всередині ще жевріли сумніви
- Мей, як у тебе все так легко виходить у стосунках?, - запитала Реян, злегка нахиливши голову. - Ти з усіма така відкрита і довіряєш їм, ніби нічого не боїшся. Як ти це робиш?
Мей усміхнулася і задумливо глянула вдалечінь
- Знаєш, це не завжди було так просто, - зізналася вона. - Довіра теж не з’явилася в один день. Я теж раніше боялася, що мене зрадять чи неправильно зрозуміють. Але з часом я зрозуміла, що неможливо будувати справжні стосунки, якщо завжди тримати частинку себе на відстані
Реян трохи здивовано подивилася на Мей
- Ти хочеш сказати, що ти теж пройшла через моменти, коли було страшно?
- Ще й як, - Мей посміхнулася, згадуючи свої переживання. - Але в якийсь момент я вирішила, що варто ризикнути. Можливо, іноді й буде боляче, але натомість я знайду людей, з якими зможу бути собою. І знаєш, ці люди залишаться поруч саме тому, що знають мене справжню, з усіма страхами і слабкостями
- Мабуть, я ще не готова так відкритися, - прошепотіла Реян
- Можливо, поки що ні, - відповіла Мей, обіймаючи її за плечі. - Але, як тільки будеш готова, я впевнена, що Ада це оцінить. І якщо вона та, кому ти дійсно хочеш довіритися, зроби це крок за кроком
- Мей, а був у тебе якийсь особливий момент, коли ти зрозуміла, що можеш довіряти людям? — запитала Реян, уважно дивлячись на подругу
Мей задумалася, трохи опустивши погляд, ніби повертаючись подумки до того моменту
- Так, був один такий випадок, - тихо відповіла вона. - Пам'ятаю, колись я пройшла через непростий період і довго тримала всі почуття в собі. Одного разу я зустріла людину, яка, здається, зуміла побачити все, що я намагалася сховати. Спершу я не хотіла говорити, але він просто сидів поруч, слухав і не намагався мене змінити чи переконати. Це було вперше, коли я відчула, що можу довіритися без страху
Реян мовчала, розмірковуючи над словами Мей
- І що, ти відразу відкрилася?, - нарешті запитала вона
- Не зовсім, - відповіла Мей з усмішкою. - Спочатку я просто розповіла кілька дрібниць, нічого особливого. Але він залишився поруч, не дивлячись ні на що. Поступово я відчула, що можу бути чесною, і ця чесність робила мене сильнішою, а не слабкою. З того моменту я вирішила: краще відкритися і знайти справжніх людей, ніж залишатися за власними бар’єрами
Реян тихо кивнула, ніби взяла щось важливе для себе з цієї розповіді
- Можливо, я теж коли-небудь зможу так довіряти, - прошепотіла вона, ніби більше собі, ніж Мей
Щойно закінчивши розмову, Мей і Реян побачили, як до них наближається Марінет, дихаючи трохи важко після пробіжки, але з усмішкою на обличчі
- Ну що, чекаєте?, - весело промовила вона, витираючи чоло
Мей і Реян переглянулися й усміхнулися, залишивши свою недавню розмову між собою, як щось особисте і важливе, що не потребувало більше обговорень
- Чекаємо, чекаємо, - відповіла Мей. - Пора йти до їдальні, бо після такої зарядки вже дуже хочеться їсти!

Дівчата дружно вирушили до їдальні, жартуючи дорогою й обговорюючи, що б хотіли на сніданок. Ранкова прохолода і спільний час допомагали їм відчути підтримку одна одної, і хоч не всі думки були висловлені вголос, вони знали: цей ранок зміцнив їхню дружбу. Коли дівчата увійшли до їдальні, їх здивував яскравий і святковий вигляд залу. Стіни прикрашали стрічки та повітряні кулі, а столи були накриті білими скатертинами з кольоровими серветками. На столах вже стояли блюда з різноманітними сніданковими стравами: свіжоспечені круасани, млинці з ягодами, фруктові салати, йогурти, і навіть велике блюдо з їхніми улюбленими смаколиками
- Це що, сьогодні якесь свято?, - здивовано прошепотіла Марінет, розглядаючи всі деталі
- Або просто хтось вирішив зробити нам приємний сюрприз, - усміхнулася Мей, захоплюючись видом їжі
Реян теж не стримала посмішки, трохи знітившись від несподіванки. Дівчата сіли за один із прикрашених столів, усе ще не вірячи, що цей розкішний сніданок приготований саме для них. Вони взяли собі по порції млинців та свіжих фруктів, смакуючи теплим чаєм і обговорюючи, хто ж міг організувати таке ранкове свято. Атмосфера була теплою й піднесеною, і дівчата відчули себе по-справжньому щасливими, знаючи, що іноді ранок може бути повним сюрпризів. Коли дівчата увійшли до їдальні, їх здивував яскравий і святковий вигляд залу. Стіни прикрашали стрічки та повітряні кулі, а столи були накриті білими скатертинами з кольоровими серветками. На столах вже стояли блюда з різноманітними сніданковими стравами: свіжоспечені круасани, млинці з ягодами, фруктові салати, йогурти, і навіть велике блюдо з їхніми улюбленими смаколиками
- Це що, сьогодні якесь свято?, - здивовано прошепотіла Марінет, розглядаючи всі деталі
- Або просто хтось вирішив зробити нам приємний сюрприз, - усміхнулася Мей, захоплюючись видом їжі
Реян теж не стримала посмішки, трохи знітившись від несподіванки. Дівчата сіли за один із прикрашених столів, усе ще не вірячи, що цей розкішний сніданок приготований саме для них. Вони взяли собі по порції млинців та свіжих фруктів, смакуючи теплим чаєм і обговорюючи, хто ж міг організувати таке ранкове свято. Атмосфера була теплою й піднесеною, і дівчата відчули себе по-справжньому щасливими, знаючи, що іноді ранок може бути повним сюрпризів. Поки дівчата насолоджувалися святковим сніданком, до їхнього столу підійшла Міла з грайливою усмішкою
- Ви що, забули? Сьогодні ж Гелловін!, - весело промовила вона, помахуючи рукою в повітрі
Мей, Марінет і Реян переглянулися, а потім усміхнулися, зрозумівши, звідки взявся цей святковий настрій і прикрашена їдальня
- Ну тепер усе стає на свої місця!, - засміялася Марінет. - Ми так захопилися ранковою зарядкою, що геть забули про свято
- І це ще не все, - додала Міла, загадково посміхаючись. - Сьогодні ввечері на нас чекає тематична вечірка. Сподіваюсь, ви вже придумали собі костюми!
Реян і Мей переглянулися, усміхнувшись, уявляючи, як саме може виглядати ця вечірка
- Так, але до костюму деякі аксексуари треба купити, - відповіла Мей, підморгнувши подругам
Усвідомивши, що попереду на них чекає не просто звичайний день, а повний сюрпризів Гелловін, дівчата взялися обговорювати, в кого вони хотіли б переодягнутися, весело жартуючи й ділячись ідеями для костюмів