Глава 25: 2 дні до Хеловіну

Реян прокинулася ще затемна, відчуваючи нудоту, що раптом повернулася. Швидко зібравшись, вона побігла до вбиральні, сподіваючись полегшити стан. Повертаючись, побачила, що Марінет вже прокидається. Реян ледь посміхнулася і швидко привіталася, але її думки були десь далеко. Марінет, зауваживши її пригнічений вигляд, спробувала запитати, куди та йде, проте Реян лише мовчки одяглася, взяла телефон та навушники і, уникаючи подальших розпитувань, вийшла з кімнати. Направляючись до бібліотеки, вона прагнула залишитися наодинці зі своїми думками, намагаючись знайти спокій серед книжкових полиць і тиші, яка завжди заспокоювала її

Марінет залишилася сидіти на ліжку, спантеличена поведінкою Реян. Її занепокоєння зростало, адже вона відчула, що подруга не просто вийшла на звичайну прогулянку. В останні дні Реян здавалася відстороненою, і це бентежило Марінет. Роздумуючи над тим, чи варто піти за нею або дати їй трохи часу наодинці, Марінет вирішила почекати. Вона розуміла, що зараз Реян потребує простору, але водночас була готова підтримати її в будь-яку мить. Тож вона залишилася в кімнаті, сподіваючись, що подруга незабаром повернеться й зможе поділитися тим, що її турбує. Коли Мей прокинулася, Марінет почала розповідати їй про ранкову поведінку Реян
- Вона виглядала неспокійною, - почала Марінет. - Мовчки зібралася й пішла, навіть не відповівши на мої запитання. Це не схоже на неї
Мей задумалася, сприймаючи слова подруги серйозно
- Можливо, це пов’язано з усім, що відбулося останнім часом, - припустила вона, розуміючи, як сильно події вчорашнього дня могли вплинути на Реян. - Може, варто піти за нею або принаймні підтримати, коли повернеться?
Марінет кивнула
- Давай зачекаємо трохи. Якщо вона не повернеться за годину, ми вирушимо на її пошуки. Вона може й справді потребувати трохи часу наодинці, але якщо щось не так, ми маємо бути поруч
Далі Марінет перевдяглась в спортивний одяг та пішла робити ранкову зарядку

Мей, залишившись наодинці, не могла перестати думати про слова Марінет щодо дивної поведінки Реян зранку. Вона відчувала, що щось турбує подругу і, можливо, Реян знову бореться з власними емоціями після останніх подій. Залишивши кімнату, Мей вирішила зробити звичайні ранкові справи. Вона спокійно зібралася, провела ранкову гігієну, намагаючись зібратися з думками, і, трохи заспокоївшись, вирушила до їдальні. Вона сподівалася, що, можливо, зустріне когось із друзів, щоб обговорити ситуацію, або ж, якщо Реян там, спробує підтримати її. Діставшись їдальні, вона обвела поглядом приміщення, шукаючи знайомі обличчя і водночас зберігаючи надію, що її присутність допоможе Реян відчути підтримку та спокій. Мей підійшла до столу, де вже сиділи її друзі - Міла, Ліана, Ада, Хуо та Керн. Вона тепло привіталася з усіма, сідаючи поруч. Друзі вже активно обговорювали плани на день, і кожен, здається, мав ідеї, як цікаво провести час. Міла, з властивим їй ентузіазмом, запропонувала прогулянку біля озера, а Керн додав, що було б непогано захопити їжу для пікніка. Ада запропонувала взяти кілька настільних ігор, щоб можна було весело провести час на природі. Хуо ж нагадав про можливість взяти човни, якщо день видасться теплим, що додасть пригод і нових вражень. Мей слухала всіх і, хоч її думки трохи поверталися до ситуації з Реян, вона не показувала занепокоєння. Вона раділа, що друзі планують щось цікаве, і вирішила, що спільний час із ними допоможе відволіктися та, можливо, знайти момент, щоб обговорити ситуацію з Реян, якщо це буде доречно

Вийшовши з кімнати, Марінет заглибилася в роздуми про поведінку Реян, спокійно йдучи коридорами академії. Її думки перепліталися з образами недавніх подій, а ноги автоматично несли вперед. Коли вона нарешті опинилася на свіжому повітрі, холодний вітерець освіжив її, і Марінет вирішила трохи розім'ятися. Вона зробила кілька вправ, поступово додаючи елементи розтяжки, щоб підготувати тіло до бігу. Відчуваючи легкість у м’язах, Марінет рушила в пробіжку навколо академії, з кожним кроком відчуваючи, як її думки прояснюються. Закінчивши коло, вона попрямувала до турніка, який стояв за будівлею, і, глибоко вдихнувши, підтягнулася п'ять разів, тренуючи силу й витривалість. Відчуваючи легку втому, але задоволення від вправ, Марінет повільною ходою підійшла до входу в академію, відкрила двері й, перейшовши поріг, направилася до їдальні

Незабаром до столу підійшла Марінет після ранкового тренування. Вона привіталася з усіма, трохи втомлена, але з посмішкою. Помітивши, що всі обговорюють плани на день, вона поцікавилася, що вони вже вирішили. Коли друзі розповіли їй про ідею пікніка біля озера, Марінет одразу погодилася і запропонувала принести щось зі смачних закусок, які зазвичай купувала по дорозі з тренування. Вона також запропонувала захопити ковдри та подушки, щоб усім було зручно на траві, особливо якщо вони вирішать залишитися там надовго. Друзі з ентузіазмом підтримали пропозицію Марінет. Вони вирішили зустрітися через годину, зібравши все необхідне для ідеального дня на природі. Усі погодилися з планами на вечір, і Ада сказала, що передасть Реян усю інформацію про пікнік і події дня. Мей і Марінет зберегли мовчання, не коментуючи ранковий інцидент. Кожна з них мала свої власні думки і переживання щодо того, що сталося з Реян, але не хотіли загострювати ситуацію. Ада була єдиною, хто наважився поговорити про це з Реян, коли знайде її. Всі інші вирішили, що краще залишити її саму з її думками, даючи їй час, щоб вона зрозуміла, що сталося, і прийняла рішення про те, як рухатися далі

Після обговорення планів на день, всі розійшлись по своїх парах та справам. Мей вирушила на тренування з бойового мистецтва, а Марінет пішла на свої пари. Керн та Хуо поїхали вирішувати деякі справи з академією, а Ада, Міла та Ліана пішли шукати Реян, сподіваючись знайти її та поговорити. Усі намагались бути тактовними і не тиснути на Реян, розуміючи, що їй потрібен час, аби прийти до себе після того, що сталося. В той же час, кожен з них думав про те, як допомогти і підтримати її, не перестаючи турбуватись