Глава 22: Порятунок

В цей раз Марінет дуже тяжко прокинулась, що робила всі ранкові справи сонною. Коли відьма привела себе до ладу та вийшла з кімнати, вона направилась до виходу з академії й по дорозі зустріла Ліліс
- Доброго ранку, - мовила відьма й разом з Ліліс пішли на вихід
- Доброго, як тобі сюрприз Фатальної жінки, - з цікавістю мовила Ліліс, та продовжила, - я просто цього не очікувала, що Ш..., - недоговоривши відьма перебила
- Я знаю, що Фатальна жінка запланувала якийсь сюрприз. Але, ше не знаю, що там за сюрпрайз. Вчора був насичений день, тож я забула подивитись, - сказав Марінет і в процесі розповіді дівчата вже вийшли з академії та сіли на лавку
- Оу- оу, - сказала Ліліс хитрим голосом та продовчила: - Марінет, я тобі рекомендую прямо зараз подивитись на на це, - сказала Ліліс  й зайшла в додаток Music Wipe й зайшла на профель фатальної жінки й натиснула на нову публікацію, й в цей момент увімкнулось відуо та загрла мелодія. На відео була заставка, на чорному фоні був білий знак питання. Коли мелодія програла чверть, з лівої сторони з'явився натдпись "Готові", і в цюж секунду почався відлік. 3, 2, 1 і в кадрі з'являється у Шимі, яка грала на інструментах. В цей момент очі у Марінет розширююється від здивування. У відьми всі слова закінчились, а Ліліс бачить як відьма здивувалась й каже: - Я теж вчора була у шоці, що ад слава закінчились
Марінет усе ще дивилась на екран, не вірячи своїм очам. Вона й уявити не могла, що Фатальна Жінка підготує такий сюрприз. Ліліс, побачивши здивування подруги, усміхнулась ще ширше
- Ну що, тепер ти знаєш, чому всі про це говорять?, - промовила Ліліс, підморгнувши
- Так, це просто неймовірно. Відповіла Марінет, нарешті приходячи до тями
- Але мені потрібно ще зробити ранкові фізичні вправи, бо тренування ніхто не скасовував
- Так, точно! Твій ранковий ритуал, - погодилася Ліліс
- Тоді не буду тобі заважати. Побачимося пізніше
Марінет усміхнулась у відповідь і зітхнула, знову занурюючись у свої обов’язки. Вона піднялася з лавки і розправила плечі, готова приступити до ранкових фізичних вправ. Спочатку кілька легких нахилів уперед і вбік, щоб розігріти м'язи, потім обертання руками і ногами. Кожен рух був відточений роками тренувань. Коли тіло розігрілося, Марінет приступила до розтяжки. Вона повільно сідала в шпагат, зосереджуючись на рівному диханні, а потім піднімалася й плавно тягнулась вперед, майже торкаючись руками землі. Кожен м’яз працював, нагадуючи їй про важливість дисципліни. Після завершення комплексу вправ на розтяжку вона швидко зібрала волосся у хвіст, підтягнула кросівки і, не гаючи часу, почала пробіжку. Вона зробила глибокий вдих і з першого кроку відчула знайоме задоволення від руху. Повітря було свіжим, і ранкове сонце ще не палило занадто сильно. Кожен крок Марінет був точним і ритмічним, її тіло рухалося злагоджено, наче танцювало в ритмі. Вона пробігала круги навколо академії, милуючись знайомими пейзажами: великі дерева, квітучі клумби й будівлі, які переливалися магічним сяйвом. Тиша ранку допомагала їй зосередитися на своїх думках, а біг знімав залишки ранкової втоми. Пробігши кілька кругів, вона зупинилась, дихаючи глибоко, відчуваючи приємну втому в м'язах
- "Непогано", - подумала вона. Після тренерування Марінет пішла до їдальні

Саян прокинулась в рано та прийняла ранкову гігієну. Вона вийшла в коридор та пішла в бібліотеку. Провівши там небагато часу, вже був дзвінок на сніданок. По дорозі зустріча Марінет
- Ой, привіт, з ранкового тренування?, - запитала Саян
- Так, ну як завжди. Це вже для мене мабуть, як ритуал, без вправ день не починаю, хехе
- Ходімо разом. А де Мей? Скоріше всього вона вже встала
Дівчата зайшли в їдальню та напривились до дівчат Міли та Ліани. Вони всі привітались та почали їсти
- А де Мей?, - запитала Міла
- Ми не знаємо, - відповіла за двох Саян
- А Реян?, - трутилась Ліана
- Вона спить, і навряд чи ви її побачите, - промовила Саян
Всі заатихли та продовжили їсти. Згодом прийшла тривожна Мей
- Ранок в хату панове
- Доброго ранку Мей, - з посмішкою мовила Марінет
- Мей, що трапилось?, - ніжно промовила Саян, - на тобі обличчя нема
- Не дуже добре себе почуваю. Як у вас справи?
- З Хуо щось?, - запитала Міла
- Та ні,в мене голова болить
В цей момент до дівчат підоходить Хуо, та пускає холодний погляд на Мей
- "Так щось діється", - подумала Міла
- Зрозуміла, - монотонно мовила Міла
- Хуо, як в тебе справи?, - запитала Мей
- Чудово, - з прохолодою промовив він
- Мей, в лабораторії якщо я не помиляюсь залишилось зілля зцілення, якщо хочеш можемо разом туди сходити, і разом знайдемо це зілля
- Так, тільки зараз поговорити треба з Хуо. Почекай декілька хвилин
- Добре
- Справді? Чи це просто те, що ти завжди кажеш, щоб приховати свій емоційний хаос?, - зловісно підняла брову Мей
- Можливо, - він зітхнув, відчуваючи, як його щоки починають червоніти. - А що у тебе нового? Чи знову плануєш спалити когось своїм “вогняним” шармом?
- О, звичайно, - Мей підняла руку, немов закликаючи до бою. - Я ж “Пожежна Мей”! Хто наступний у черзі на вогняний флірт?
- Ну, я б порадив почекати, - знову холодно промовив Хуо, проте його очі мружилися від сміху. - А то ще знову спалиш когось!
- Не турбуйся, я знаю, як контролювати полум’я!, - Мей зірвалася на ноги, показуючи уявний знак контролю. - Це ти, напевно, боїшся, що я знову влаштую феєрверк!
- Я просто не хочу стати жертвою твоєї “піротехніки”, - він знову підняв брови, вдаючи серйозність. - Хоча, якщо ти зможеш додати до шоу кілька гігантських фейерверків, я, можливо, зміню свою думку
- Дай мені трохи часу! Я зможу зробити твоє обличчя справжнім шедевром!, - Мей усміхнулася, підійшовши ближче, немов готова до великого випробування
- Ой, не знаю, чи готовий я до такої “косметики”, - відступив Хуо, намагаючись приховати усмішку. - Може, краще я залишуся в цьому “арктичному” вигляді?
- Як тобі зручніше!, - Мей з посмішкою похитала головою. - Але пам’ятай, що всі вогняні тенденції завжди в моді!
- Чудово, значить, у майбутньому я можу стати твоїм “модним” клієнтом?, - запитав він з іронією, посміхаючись у відповідь
- О, так!, - Мей закотила очі. - Ти будеш “вогняним” трендом у нашій академії. Тільки знай, що всі інші дівчата будуть мати “пожежу” від заздрості!
- Я б це назвав “вогняним” станом, - Хуо знову підібрав іронічний тон. - Тож, можливо, я навіть дійсно зможу подати заявку на титул “найвогнянішого хлопця”!
- А, щоб ви знали, цей титул вже зайнятий!, - Мей підкреслила, відсахнувшись від нього, намагаючись виглядати серйозно. - Так що готуйся до боротьби!
- О, я вірю, що здобуду його. Просто будь обережною з вогнем, і я не хочу стати твоїм “пожежним” конкурентом!, - Хуо, усміхаючись, знову став серйозним
- Гаразд, не ображайся! Я тебе вб’ю своїм шармом, якщо ти вирішиш підпалити вогонь!, - Мей знову вибухнула сміхом
- І я буду готовий дати тобі “пожежну допомогу”!, - він жартівливо підняв руки, немов намагаючись закрити себе від “вогняної атаки”
- Ти зараз жартуєш чи справді думаєш, що я повірю в це?, - Мей підняла брову. - Ти виглядаєш так, ніби щойно програв у шахи проти трирічної дитини
- Ну... шахи - складна гра, - Хуо все ще тримав свій прохолодний тон, хоча в його очах з’явився ледь помітний блиск гумору
- Складна?, - Мей підняла руки вгору, ніби в шоці. - Ти ж геній! Або, може, це просто я так впливаю на тебе?, - вона нахилилася до нього з хитрим поглядом
- Можливо, - Хуо нарешті усміхнувся, але дуже коротко. - Ти - справжнє випробування
- Ого! Випробування?, - Мей удавано образилася, поклавши руку на серце. - Я тепер твій життєвий тест?
- Тест на виживання, - Хуо відповів настільки серйозно, що Мей не змогла стримати сміх
- Ой, бідолаха!, - Мей засміялася і штовхнула його в плече. - Ну так, зі мною не просто, але я ж не отруйна!
- Сумнівно, — Хуо підняв брову, удавано задумавшись. - Хоча… в тебе є певні риси характеру, які трохи схожі на отруту
- Ах, отрута? Справді? Тобі ще й жити набридло?, - Мей зробила вигляд, що хоче його штовхнути знову, але врешті лише засміялася
- Ні, - Хуо подивився на неї з крихітною усмішкою. - Просто люблю ризикувати
- Ого, ризикований хлопець, - Мей хмикнула. - Але знаєш, я могла б бути ще більш небезпечною
- Ще більш небезпечною?, - Хуо здивовано підняв брову. - Як, наприклад, перестати говорити взагалі?
- Ти серйозно?, - Мей знову засміялася. - Ти так страждаєш від моєї балаканини? Мабуть, я дам тобі хвилинку тиші… можливо
- Це було б приємно, але я б все одно хвилювався, що готуєш чергову хитрість, - Хуо підняв руки вгору, наче здавався, але його очі залишалися уважними
- Хитрість?, - Мей зробила вигляд, ніби ображена. - Це ж я, Лінь Мей! Як ти міг подумати про мене щось таке?
- Ти саме це і робиш - хитруєш, - Хуо коротко засміявся
- Ну добре, можливо, трохи, - Мей підморгнула. - Але тільки тому, що з тобою бути серйозною - неможливо!
- Ой, це ти ще не бачила мене справді серйозним, - Хуо подивився на неї з іронічною посмішкою
- О, правда? Тоді покажи мені, як це виглядає, - Мей притиснула руки до грудей, прикидаючись заінтригованою
- Гаразд, ось це мій серйозний вигляд, - Хуо на мить зробив настільки суворе обличчя, що навіть Мей замовкла, але не змогла стриматися і вибухнула сміхом
- Ти виглядаєш, як хлопець, який намагається здати контрольну з математики!, - сміялася вона, намагаючись говорити крізь сльози. - Це серйозність? Це... о Боже, це чудово!
- Ну от, - Хуо удавано зітхнув. - Ти ніколи не сприймаєш мене серйозно
- Бо ти надто класний, щоб бути серйозним!, - Мей знову підморгнула йому. - І взагалі, давай прогуляємося. Може, під час прогулянки ти нарешті покажеш свою "серйозну" сторону
- Гаразд, - Хуо підняв руки вгору, ніби здавався. — Але я тебе попереджаю: ще одне слово про математику — і я можу знову "заморозити" тебе
- О, я вже боюся!, - Мей прикинулася наляканою, а потім засміялася, штовхаючи його легенько у плече
- Ага, зрозуміло, - Мей склала руки на грудях і хитро примружила очі. - Може, це ти своїм настроєм заморожуєш усе довкола? Я ось щойно відчула, як мої пальці замерзають!
- Це не я, - сухо відповів Хуо, втримуючи серйозність. - Це ти просто погано одягаєшся на зустрічі зі мною. Моя присутність вимагає теплого одягу
- Термобілизна була б хорошим вибором, - він серйозно кивнув. - Хоча краще взагалі одразу пуховик
- Хуо, ти не хочеш мене пошикувати до полярної експедиції?, - Мей нарешті не витримала і захихотіла. - Можливо, ще й сани з собою візьму?
- Сани з собаками? Не забудь гарячий чай, - він нарешті підморгнув, і це викликало вибух сміху в Мей
- О, так, звісно. І термос із гарячим какао! - вона зробила вигляд, що п’є уявний чай, при цьому витріщаючи очі на Хуо. - Слухай, ти не зводишся до арктичного дослідника? Я б купила квиток на екскурсію в "заморожений настрій Жень Хуо"
- Ой, вибач, у мене квитків більше немає, - Хуо удавано зітхнув, наче шкодував. - Продані всі до останнього. Люди обожнюють полярні пригоди зі мною
- Ого, то тепер ти ще й поп-зірка серед льодовиків?, - Мей зробила кумедне обличчя і вдавано вклонилася. - Великий і могутній Жень Хуо, заморожувач сердець та температур!
- Щось на зразок цього, - Хуо не витримав і засміявся, але одразу знову підняв руки вгору, намагаючись повернути серйозність. - Знаєш, іноді я просто змушений захищати свій “льодовиковий” образ
- Ой, захищайся, захищайся, - Мей усміхнулася, підморгуючи йому. - Але пам'ятай, я теж не беззахисна! Можу нагріти тебе своїми жартиками
- Ні, не варто, - він підняв руку, ніби просив її зупинитися. - Я не витримаю такої хвилі тепла. Твої жарти можуть перетворити мене на струмочок
- Ой, вибач, - вона театрально зітхнула. - Не хотілося б, щоб ти розтанув просто тут на місці. Хоча це було б видовищно! Я б влаштувала вечірку з гірками!
- Весело, - Хуо підняв брову. - Тільки не забудь: якщо я розтану, то ти з ким будеш сперечатися? Хтось же має тебе тримати в тонусі.
- Це точно!, - Мей посміхнулася. - Ти - моє головне тренування для розуму. Постійні суперечки і жарти - ось, що допомагає мені бути в формі!
- Ну, це моя робота, - Хуо підморгнув, виглядаючи трохи м'якшим, хоча старанно тримав обличчя серйозним. - Хтось же має контролювати твої "вогняні" вибрики.
- О, тепер я "вогняна"?, - Мей засміялася ще голосніше. - Слухай, ти мене точно приручити хочеш?
- Я б не назвав це прирученням, - серйозно відповів Хуо, посміхаючись лише в кутику рота. - Але я точно маю тебе трохи охолоджувати, щоб ти не перегоріла.
- Охолоджувати?, - Мей притримала себе за живіт від сміху. - Ну що ж, тоді я офіційно обираю тебе своїм особистим "льодовиком". Давай, охолоджуй мене!
- Радій, що це тільки в переносному сенсі, - Жень Хуо нарешті не витримав і засміявся разом із нею
- Оце ви парочка, - промовила Міла з подивом
Всі засміялись
- Ага, - погодилася Марінет
До них підходить Реян
- Що відбувається?, - сонно мовила вона, так як ще недокінця проснулась
- Відбувається моя словесна баталія з Хуо, - відповіла Мей
- Ясно, - без емоцій сказала Реян, та сіла біля Саян
- Люба, ти виспалась?
- Трохи, може сьогодні цілий день буду спати. Нікого не хочу бачити, Мей, Марінет, - звернулась вона до дівчат, - можна щоб протягом дня ви якомога рідше заходили в кімнату?, - милим голосом мовила Реян
- Добре,я піду до кімнати Хуо і його друзів,щоб не турбувати тебе.Бо,щось він  зовсім гарячий,морозити треба його.
- Добрий Реян, без питань, - мовила Марінет
- Дякую, я піду, - сказала Реян
- Люба, я зайду через 5 хвилин, добре?, - запитала Саян
Реян кивнула та пішла
- Саян, що з нею?, - поцікавилась Міла
- Це особисте
- Ми можемо удво поговорити потім? Мені треба особисто розпитати про дещо Реян, я психолог за фахом
- О, добре
Саян доїла та пішла в кімнату