Глава 17: Залицяльник

Десь о 3 годинні ночі прокидається Реян, через тошноту. Перелазить через Аду і швидким кором йде в ванну, вмикає світло і зачиняє двері. Вона вириває. Проходить 7 хвилин, Реян виходить з ванни, йде до тумбочки бере свій телефон та сідає на вікно. Набирає сестру
Дзвінок:
- Сестро, привіт. Не спиш?, - запитує тихо Реян
- Ні, прокинулась із-за тошноти
- Знайома ситуація, - пошепки з сарказмом сказала Реян
- Щось трапилось чи через тошноту дзвониш?
- Через неї. Ти як себе вже почуваєш?
- Все більш-менш
Реян знайшла електронну сигарету в ліжко очима, та взяла її. Знову сіла на вікно, зробила тяг та каже:
- Як же добре зараз, - мовила вже не пошепки
- Бачу тобі подобається, - сказала Саян
- Знаєш, ніби вже присвоїлась. Звикла трохи до всіх. Знайшла кохання напевно, та...
В цей момент прокидається Ада. Бачить, що Реян сидить на підвіконні, розмовляє по телефону та вимовляє:
- Люба, чого ти не спиш?
- Саян вибач, Ада проснулась. Люблю тебе безмежно. Добраніч
- Бажаю гарної ночі, - з посмішкою ромовляє Саян
- Дякую, навзаєм
Дівчата відімкнулись і Реян мовила до Ади
- Від тошноти прокинулась, - Реян зробила втяг, - та вже краще. 7 хвилин була в туалеті
- Моя дівчинка, - сказавши, Ада сіла на підвіконня, навпроти Реян, щоб бачити її
- Може до мене сядеш, - мовила Реян, - щоб дим не йшов на тебе. Візьми 2 покривала в кінці ліжка
Ада взяла покривало, Реян підвинулась трішки в сторону кінця ліжки і Ада сіла за нею та накрилась покривалом. Реян лягла на білосніжку і теж накрилась покривалом. Ада обійняла Реян за талію, а Реян поклала свої руки на руки білосніжки
- Який вид гарний у вас з вікна, - мовила Ада. - В наст не такий. А які зорі чарівні, схожі на тебе
Реян почервоніла
- В нас дуже гарний вид, з перших днів зависаю тут іноді, - відповіла Реян
- Може на цих вихідних я мамі скажу, що поїдемо до нас додому з тобою?
- Я подумаю. Не люблю планувати плани на день вперед. Роблю по ситуації. Подивимось як п'ятниця пройде, то ввечері скажу
- Гаразд. До речі, мама не проти, щоб я чи ти в моїй кімнаті ночували
- Зрозуміла. Але давай не часто так ночувати, - Реян зробила втяг
- Добре, як скажеш, - Ада поцілувала Реян в макушку голови. Реян спустилась головою на живіт та закрила очі. Через 10 хвилин заснула, а Ада промовляє: - Реян пішли на ліжко спати
Реян не чула
- Люба, ти спиш?, - запитала Ада ще раз, - мабуть, втомилась від розмови. Треба перебратись на ліжко
Ада підняла Реян, щоб та сіла і взяла її на руки. Одною рукою під шию, іншою рукою під коліна та м'яко поклала Реян на лідко біля вікна. Накрила покривалом до шиї, і лягла біля неї обличчям до Реян та промовила:
- Спи солодко моє анголятко, - з цими словами Ада поринула в сон

Марінет прокинулась, як завжди о шостій ранку. В першу чергу, вона привела себе до ладу, зробивши всі ранкові справи та пішла на вулицю робити зарядку. Відьма робила такі вправи, як: присідання, нахили у різні боки, стрибки у формі зірочки, віджимання від стіни і на кінці пробіжка навколо академії. Коли Марінет закінчила вона підійшла до турнику, підстрибнула, підтягнулася й сіла на нього. (Цікаво, а у того продавця з магазину, у якому ми побували, є свій інтернет-магазин. Потрібно спитати у Саян, вчительки Реян) - заглибилась у думки Марінет

Лінь Мей прокинулася рано-вранці, коли перші промені сонця пробивалися крізь тонкі штори її кімнати. М'яке світло, що заливало приміщення, наповнило її теплом, і вона повільно відкрила очі, ще на мить залишаючись у затишному коконі ковдри. В її кімнаті панувала тиша, лише чути було слабкий шелест листя за вікном, що нагадував про природу, яка прокидалася разом із нею. Вона плавно сіла на ліжку, зсунувши ковдру на бік, і опустила ноги на холодну дерев'яну підлогу. На мить вона затрималася, дозволяючи своєму тілу остаточно прокинутися. Її погляд упав на невеличкий дзеркальний столик з традиційним гребінцем і вазочкою, в якій стояли свіже зрізані квіти. Зібравши довге чорне волосся в пучок, Лінь Мей підійшла до свого гардеробу і вибрала одне з улюблених ханьфу, витончене і легке, в ніжних відтінках блакитного та білого. Це вбрання відчувалося на її тілі як друга шкіра, і вона з задоволенням пов'язала пояс, перш ніж підійти до вікна. Відчувши свіже ранкове повітря, Лінь Мей відчинила вікно, вдихаючи аромат квітів та трав, що наповнював сад. Ранок був ідеальним – спокійним і умиротвореним. Це був той момент, коли вона могла на мить відпустити всі свої турботи і просто насолоджуватися красою навколишнього світу. Свіжа вода приємно охолоджувала її шкіру, змиваючи залишки сну і наповнюючи її новими силами. Вона вдихнула запах свого улюбленого трав'яного шампуню, відчуваючи, як кожна крапля води змиває втому і налаштовує її на новий день

Десь о 7:30 прокинулась Ада. Вона убрала обережно голову Реян на подужку та руку теж убрала. Вилазячи з обіймів Реян, вона попрямувала до ванної кімнати. Зробивши ранкову гігієну, почала вдягатися. Ада хотіла покинути кімнату, але перед цим хотіла поцілувати Реян в лобік. Як тільки Ада нахилиась над Реян, вона вже відкрила очі
-  Доброго ранку, люба, - мовила Реян
- Привітик, соню, - відповіла Ада і поцілувала в лобік, та продовжила: - Я піду до себе, візьму книжки. Зустрінемось на сніданку
- Бувай
- Люблю тебе, - мовила Ада біля дверей, відчинила та пішла. Реян проводжала її слід. Вона скинула покривало і почала вставати з ліжка. Взялла з собою рушник та халат, пішла у ванну. Реян стоїть під струменем води, що впадає з високого душу. Вода обволікає її тіло, розгортаючись в тонких струмках, наче срібний вітерець. Вона відчуває, як вода вмиває її думки, змиває від себе нічні сни та втому. ЇЇ волосся, мокре від води, обрамлює обличчя, а очі закриті, ніби вона співає мовчки пісню до самого ранку. Реян відчуває, як вода відкриває її нові світи. Вона уявляє себе на березі моря, де вітер грає з її волоссям, а пісок ласкаво обіймає її ноги. Вона бачить себе в глибокому лісі, де дерева шепочуть їй таємничі історії, а листя під ногами шурхоче, неначе відгукується на її кроки. Цей ранковий душ для Реяна – не просто ритуал чистоти. Це момент, коли вона з’єднується з природою, коли вона відчуває себе частиною цього світу. І вода, що обливає її тіло, – це не просто рідина, а магія, що відкриває перед нею нові горизонти та можливості. В середині рийняття душу Реян почала співати. Вона була там півгодини. Вийшовши з ванни змінила халат на одяг, а саме: сіра футболка на якій намальовано ведмедик з квітами, та чорні джинси на великій посадці. Вона вийшла з кімнати, та закрила на замок. Пішла на вулицю