Глава 8: Білосніжка

Ніч пройманула швидко. Перша прокинулась Мей, і поки вона насолоджується сонячним ранком, помічає, що Марінет спить, а Реян немає в кімнаті. Вона здивувалась, швиденько прийняла душ і пішла шукати Реян, відьму вона не стала будити

Тим часом Реян
Вона прокинулась о 5:30, дуже погано спалося. Вирішивши покинути стіни академії, пішла прогулятись в ліс, але вона не попередила дівчат, не залишивши листа чи натяк, що кудись пішла. В Реян була способність, яку вона сама відкрила. Прийшовши до лісу, вона сіла на лавочку, і закрила очі. Уявила собі сестру, сконцентрувалась на неї і вирішила подивитися, що з сестрою та де вона. Сестра на той час вже прокинулась і збиралась на роботу, і до свого хлопця, так як вони разом працюють. Потім Реян понурилась ще більше в свої думки і впала з лавки, так як вони не стримала рівновагу. Через 20-30 хвилин її знайшла Мей. Лінь Мей, занепокоєна і сповнена тривоги, кинулася до Реян, яка лежала нерухомо на землі. Її дихання було ледь помітним, а обличчя - бліде, як полотно. Цилінь обережно підняла Реян на руки, намагаючись не завдати їй болю. З усіх сил стараючись не тремтіти, цилінь обережно намагалася підняти людину-коня на лавку

Марінет прокинулась, привела себе до ладу й пішла та пішла на пробіжку. Прибігавши 5 кругів, вона вирішала звернути з кола й побігла в ліс. Через 5 хвилин бігу побачила, як Мей намагалась підняти Реян. Відьма підбігла й сказала:
- Мей, давай допоможу
- Так, давай!
Марінет і Мей поклали Реян на лавку. Через їх дотик Реян прокинулась, і була шокована. Дівчата були занепокоєні і спитали:
- З тобою все добре?
- Що тут відбувається? Як я опинилась тут?, - прокричала Реян
- Ти знепритомніла, а потім ми тебе піднали. І в процесі ти прокинулась, - відповіла Мей
- А як я опинилась тут?
- Ми цього вже не знаєм
- Зрозуміла. Марінет, допоможи мені дійти обратно до кімнати. Мені як раз з тобою треба обговорити дещо

Ішовши в кімнату з лісу, Реян запитала у Марінет:
- Слухай, відьмо, коли ти розмовляла з моєю сестрою, що вона про мене тобі розповідала, для мене це дуже важливо, - Реян закашляла, - так як сестра мені найближча з усіх
Реян важко давались питання задати комусь, яке стосувалось її або близьких людей
- Розумію, Саян розповідала про те, що вона з п'яти років ходила на карате, а тренером її був ваш батько і вона трішки не впевнена, що ти нею пишаєшся, хоча ти була на кожному занятті та рингу
- Якби вона знала, як я нею пишаюсь, кхе, то вона була б рада на 7 небі від щастя. Я її завжди вітала з перемогою, коли вона посідала топ 3 місця, завжди виносила їй квіти. Кхе, в мене з самого початку не виходило як в неї, та я знала й відчувала, що вона виросте чемпіонкою, і вона нею стала
Марінет посміхнулась й каже:
- Я, вважаю, що в неї багато чому можу навчитись
- Так, вона добра в своїй справі. В неї є чому повчитись, вона є тренером, забула сказати
- Оооо прекрасно, а скільки коштує її курс по карате?, - з посмішкою запитала відьма, а в очах захват
- Чесно я не знаю, вона дітей навчає. Можу дати тобі її номер, спитаєш
- Ааа зрозуміла, добре, але в мене немає магічного телефона
- Може тобі зробити? Я на днях познайомилась з дівчиною, вона маг всіх стихій. Можу її попросити, щоб вона зробила тобі телефон
- Що зробила?, - запитливо глянула на Реян, - телефон?
- Так, запитати?
- Звісно, а скільки коштує?
- Як зустріну її, спитаю. Але я боюсь...
- Чого?
- Ой...
Дівчата дійшли до кімнати, а Реян почервоніла. Відьма зробила вигляд, що не помітила

Прийшовши до кімнати, Марінет поклала Реян на ліжко і вкрила покривалом. Реян тихо промовила:
- Відьмо, ти не змогла б полежати зі мною, поки я не засну

Мей не розуміла, чому Реян більш холодна до неї стала, а до Марінет тепліше, хоча на початку було навпаки. Цилінь сіла за стіл і почала писати своєму другові
- Добре, - Марінет лягла на ліжко Реян й обняла її. У Реян пішли бабочки в животі. Мей подивилась на дівчат злобно. Дівчата заснули обоє. Лінь Мей намагалась розбудити Марінет, але нічого не вийшло, то ж вирішила піти прогулятись. Через годину прокидається Марінет, і помічає, що Мей немає в кімнаті. Вирішила не гаяти час, пішла в душ і в їдальню

Прийшовши в їдальню думала (Цікаво, як у чому світі роблять магічні телефони, на землі тільки техніка, де можна туди вантажити пісні з Землі). Маірнет почухала скроню й продовжує думати. (Мабуть перекинути пісні з землі не можна хоча я все одно спитаю у дівчат, чи краще спитати у Реян щодо музики з землі, бо вона такий ж меломан як і я). Далі відьма взяла тацю і стала в шаргу. Через 2 хвилини черга закінчилась, вона взяла свою страву і сіла на своє місце. Поївши, встала віднесла посуд й пішла на пари

На уроці зілля варіння ввідьми успіхи, Марінет створила зілля зцілення, вчитель її похвалив і сказав, що Мей в лазареті, відьма швидко встала й побігла в лазарет. Але через дві хвилини вона зрозуміла, що не знає де лазарет знаходиться, озирнулась і побачила директоршу котра йшла з документами, Марінет швидко підбігла до неї й запитала
- Арія, підкажіть де знаходиться лазарет? Моя подруга там і я хочу її навідати
- Спустись на перший поверх і при вході в академію зверни наліво
- Добре дякую, я побігла
Спустившись на перший поверх та звернула в ліву сторону, Марінет побачила, якийсь значок на дверях

40 хвилин потому
Лінь Мей сиділа за своїм столом, взяла перо та папір, і почала писати лист Жень Хуо з тривогою, що наповнила її серце:
"Дорогий Жень Хуо, я пишу тобі, бо моє серце переповнене тривогою, і я не знаю, куди ще можу звернутися. Моя подруга Реян, раптом стала до мене холодною. Я не можу зрозуміти, що сталося, чи що я могла зробити, щоб викликати таку зміну. Вона була моєю підтримкою в академії. Я відчуваю себе втраченою без її дружби, і це впливає на мене більше, ніж я могла б уявити. Я сподіваюся, що ти зможеш дати мені пораду або просто підтримати мене своїми словами. Твоя мудрість та твоє розуміння завжди були для мене опорою, і я зараз дуже потребую цього. З любов'ю, Лінь Мей"
Вона складає лист, запечатує його воском, і відправляє, сподіваючись, що Жень Хуо зможе допомогти їй знайти відповіді та заспокоїти її занепокоєну душу
Жень Хуо отримавчи і прочитавши її лист, відчуваючи занепокоєння Лінь Мей, сідає за свій стіл, взявши перо та папір, і починає писати відповідь:
"Дорога Лінь Мей, твій лист торкнув моє серце. Я відчуваю твоє занепокоєння і хочу заспокоїти тебе своїми словами. Дружба - це дорогоцінний дар, але іноді навіть найміцніші зв'язки можуть випробовувати труднощі. Можливо, Реян має свої причини для зміни поведінки, які не мають нічого спільного з тобою. Я раджу тобі поговорити з нею відверто, поділитися своїми почуттями та вислухати її. Іноді непорозуміння можуть бути розв'язані простою розмовою. Пам'ятай, що ти не одна. Ти маєш мене, і я завжди буду підтримувати тебе. Нехай твоє серце не тривожиться, адже я вірю, що все налагодиться. З любов'ю та підтримкою, Жень Хуо"
Він складає лист, запечатує його воском з символом фенікса, і відправляє його до Лінь Мей, сподіваючись, що його слова принесуть їй втіху та розуміння
Лінь Мей, з трепетом у серці, відкрила лист від Жень Хуо. Її очі швидко пробіглися по рядках, що були написані з такою турботою та розумінням. Вона відчула, як її занепокоєння почало вщухати, а на її обличчі з’явилася посмішка. "Як же я щаслива, що маю Жень Хуо,” - подумала вона. “Його слова завжди знаходять шлях до мого серця і приносять заспокоєння
Лінь Мей ступила на м’яку траву магічного саду, де кожна рослина виблискувала неземними барвами. Вона відчувала, як легкий вітерець грається з її волоссям, а думки про недавні випробування поволі розчинялися серед чарівних ароматів квітів. Лінь Мей зупинилася біля фонтану, що іскрився під променями заходу, і подивилася на своє відображення у кришталевій воді. Вона знала, що кожен крок у цьому саду дарує їй мудрість і силу, і що після цієї прогулянки вона повернеться до своїх обов’язків у академії з новими силами та натхненням