Глава 7: Жень Хуо

О 6:00 прокинулась Лінь Мей від сонячних променів, причесала своє чарівне волосся, прийняла ранкові водні процедури. Тим часом прокинулась Марінет. Також прийняла водні процедури. Дівчата пішли на заняття по карате 

Реян прокинулась о 9:30, дівчат не було у кімнаті. Думала над тим чим сьогодні зайнятися, так як на пари вона не піде. Прийняла душ, і вирішила піти в бібліотеку почитати. Читаючи книгу, їй стало цікаво, про що сестра з Марінет говорила, і чому відьма змінилась в обличчі в кінці розмови. Дочитавши книгу, Реян пішла прогулятися, вона дивилась та надихалась природою, слухала пісні пташок, так як навушники забула в номері, роздивлялась все навкруги. Згодом втомилась йти і сіла на лавочку та вирішила подзвонити і запитати про, що Саян розмовляли з Марінет
Дзвінок
- Привіт, люба, - сказала Реян, - як ти, все добре?
- Привіт, все добре, вибач мені не зручно говорити, давай пізніше наберу, добре?
- Так, звісно, я розумію, чекатиму дзвінка, люблю тебе 
- Мг, бувай 
Далі Реян думала над дзвінком, чому сестра охолола до неї. Раптом звідкись явились Марінет і Мей, ледь не злякали Реян
- Привіт дівчата, ви мене напугали. Я тут в роздумах. Не люблю коли підкрадаються люди до мене, будь ласка не робіть цього, - трішки голосніше сказала Реян
- Добре, ми не хотіли тебе налякати!, - промовила Марінет
- Мг, - Реян встала і пішла в кімнату
Дівчата не розуміли, що відбувається з Реян, Марінет виішила запитати у Мей:
- Мей, щось сталось? Реян сама не своя. Як ти думаєш, що відбувається?
- Може щось в сім'ї трапилось. Я так думаю
- Не знаю, але я не хочу думати, що щось у сім'ї погане сталось
- Теж на це сподіюсь!
Дівчата озирнулись на одну одну і Марінет помітила, що у Мей щось змінилось на обличчі і вирішила запитати:
- Ти якось змінилась, що сталось?
- Давай спочатку поообідаємо, а потім тобі все розповім!, - відповіла Лінь Мей засмучено. Марінет кивнула і вони разом пішли в їдальню

У величній їдальні магічної академії, де стіни прикрашені древніми символами та мерехтливими чарівними ліхтарями, Лінь Мей, сидить у глибоких роздумах. Вона звертається до своєї подруги Марінет, яка сидить поруч, зі словами, що виливаються з її серця, наче струмок, що шукає свій шлях до океану:

- О, Марінет, - починає розмову Мей, - як же складно тримати в серці цю таємницю, це полум’я, що палить мене зсередини. Я закохана в нього, у фенікса, який володіє силою переродження та вічного життя. Його крила, вкриті золотими пір’їнами, ваблять мене, як магніт. Але чи відчуває він до мене те саме? Чи мої почуття лише відлуння моєї самотності у цьому величному, але іноді такому холодному світі магії. Я відчуваю до нього таке сильне потягання, що іноді здається, ніби моє власне існування залежить від його присутності. Але чи відчуває він те ж саме? Чи мої почуття — лише односторонній політ моєї душі?
Її голос сповнений суму та надії, а очі — тихим блиском, що відображає внутрішній біль та бажання бути зрозумілою. Лінь Мей продовжує, не чекаючи відповіді, але сподіваючись на знак з вищих сфер:
- Якби лише я могла знати, що він ділить мої почуття, я б відчула себе найщасливішою цилінь у світі. Але, поки що я лише можу спостерігати за його політами, мріючи про той день, коли наші долі переплетуться, і ми разом злетимо до небес, де немає меж для кохання, - Лінь Мей завершує своє зізнання, але її серце вже вибрало, і вона готова чекати стільки, скільки буде потрібно
- Марінет, я знаю, як його звати… Жень Хуо. Це ім’я таке могутнє, таке чарівне. Я хочу написати йому, відкрити своє серце, але страх паралізує мене. Що як він не відчуває того ж? Що як моє признання зруйнує все, що між нами?
Вона зупиняється, дивлячись на Марінет у пошуках підтримки, а потім продовжує:
- Якщо я не спробую, я ніколи не дізнаюся. Але якщо я зроблю цей крок, то можливо відкрию двері до нового світу… або ж зіткнуся зі стіною мовчання. Як ти думаєш, чи варто ризикувати?
- Воу, - сказала Марінет здивовано, - знаєш, а мені в дитинстві подобався один хлопець, і я так хотіла дізнатись взаємно це, чи ні. Ну ось, я вдома з допомогою лимона написала таємне повідомлення й надіслала йому. У результаті ми зійшлися, але стосунки довгими не були. Може в цьому світі з допомогою магії можливо написати секретний лист
- Так, можна спробувати. Ходімо до кімнати?, - усміхаючись заговорила Мей, але всередині серця, вона дуже хвилювалась

Поївши, дівчата пішли до своєї кімнати. Дійшовши до кімнати, побичили, що Реян спить, вирішили зробити домашнє завдання. Через деякий час Реян просипається, дівчата грають в гру. Раптом Реян до Марінет звертається:
- Відьмо, скажи, про що ви говорили з моєю сестрою?
- Обговорювали карате
- Чому ти в кінці розмови помінялась в обличчі?, - серйозним обличчям запитала Реян
В цей момент Марінет почухала голову
- Ем, не знаю
- Гаразд, не хоче не кажи
Реян пішла на ліжко, сіла і вдягла навушники. Понурилась у думки. Роздуми Реян: цікаво коли сестра подзвонить, який завтра буде день, напевно теж на пари не піду, прогуляюсь. Чого мене так непокоїть розмова між Марінет і Саян. Що вони скривають. Була в роздумах приблизно годину. Помилась і лягла спати

Через декілька годин, Марінет прокидається через жахіття, вона перевернулась на інший бік і намагалась заснути, їй це вдалось десь під ранок

В один момент Лінь Мей йде до стола та сідає на стілець. Далі вона бере перо, але рука її тремтить, і вона знову кладе його на стіл. Її голос ледь чутний, але в ньому читається рішучість: 
- Може, я повинна ризикнути, - говорить тихо до себе, щоб дівчата не почули, - любов - це ж вогонь, що не знає страху перед попелом. Жень Хуо, чи готовий ти стати частиною мого світу, як я мрію стати частиною твого? Нехай ці слова долетять до тебе, як вітер, що несе сповідь кохання. Я не боюся більше. Я готова ризикувати, бо ти вартий кожного слова, кожної сльози
Лінь Мей знову бере перо і, зібравши всю свою волю в кулак, починає писати, дозволяючи словам виливатися з глибини її душі на листівку, яка, можливо, змінить її долю. Цилінь закінчує листівку, складає її і запечатовує воском. Промовляє чарівні слова і листівка магічним способом зникла йдучи до отримувача
Жень Хуо, сидить у своїй кімнаті, коли листівка раптово з'являється перед ним. Він розгортає пергамент, і його очі розширюються від здивування, коли він читає слова Лінь Мей, наповнені теплом та щирістю. Він не очікував такого відвертого признання, і це викликає у нього бурю емоцій. Після моменту роздумів, Жень Хуо вирішує відповісти. Він бере перо та папір, і починає писати:
"Дорога Лінь Мей, твої слова зігріли моє серце, як промені сонця зігрівають землю після холодної ночі. Я вражений твоєю сміливістю та відвертістю, і я відчуваю глибоку повагу до тебе. Ти питаєш, чи поділяю я твої почуття. Я мушу зізнатися, що твоя краса та благородство душі не залишили мене байдужим. Я бачив тебе в академії, твоє світло вирізнялося серед інших, і тепер я знаю, що це світло - відображення твоєї внутрішньої краси. Твої слова - найкращий дар, який я коли-небудь отримував. Твоє ім'я - мелодія, що звучить у моєму серці. Твої почуття - моє вічне вогнище. Так, моя любов взаємна. Я хочу дізнатися тебе краще, ділитися з тобою своїми мріями та бачити, як твоє світло розпалює наші душі; хочу дізнатися тебе краще, Лінь Мей; хочу поділити з тобою мої думки та мрії, і я сподіваюся, що разом ми зможемо злетіти до небес, де немає меж для наших душ. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі. З  любов'ю. Навіки твій Жень Хуо