Глава 5:

Посеред ночі прокинулась Реян від дзвінка. Їй подзвонив Хакода
- Привіт, Реян, вибач, що посеред ночі дзвоню, але це щодо твоєї сестри
- Як вона? Все добре?, - сказала людина-кінь сонним голосом 
- Вона вже добре, але є дещо. Лікарі сказали, що вона вагітна двійнею. Але про це…
- Так от чому мене вчора майже весь день рвало. Тепер зрозуміло…
- Чекай, ти хочеш сказати, що ти теж вагітна?
- Ні, не вагітна, я сьогодні ходила до геніколога, вона сказала, що я з'їла щось не те. І ми взаємопов'язані з моєю сестрою. Ми залежні один від одного. От в дитинстві я вдарилась і в мене боліла рука, але сестра не вдарялась, но теж боліла рука. Це складно пояснити, хоч ми і різні, але і схожі одночасно
- Гаразд, вибач ще раз, що потурбував, думав в тебе день
- Нічого страшного, тепер будеш знати. Добраніч, Хакода. Бережи мою сестру, вона мені дуже дорога
- Добраніч, обов'язково 
Тут вони збирались відключитись, але Реян промовила:
- Чекай, ти повинен дещо знати про мене, ЦЕ ОСОБИСТЕ
- Так, слухаю
- Я закохана в свою сестру з 15 років, вже як 5 років. Так мені подобаються дівчата, але я не знаю як їй сказати. Я не хочу її засмучувати, тому я тебе попросила, щоб ти особисто беріг мою сестру
Хакода промовчав і скинув слухавку. Реян до ранку не змогла заснути, але під ранок зробила це, коли почали прокидатись дівчата

Марінет прокинулась, не хотіла відкривати очі, але прийшлось відкрити очі, відчувала себе трохи невиспаною, однак встала з ліжка та пішла до шафи переодягатись. Коли привела себе до ладу, вона пішла в ванну кімнату, щоб вмитись та почистити зуби. Зробивши це, вийшла з ванни та побачила, що Мей вже прокинулась
- Доброго ранку, я піду до директора, спитаю, що з аудиторією та графік моєї роботи, бо мені ж і навчатись потрібно, - сказала Марінет пошепки, щоб не прикинулась Реян
- Добре. Удачі тобі, - відповіла Лінь Мей
- Угу, дякую, - з посмішкою Марінет сказала, стоячи біля дзеркала й розчісувала волосся
- Хочеш допоможу зробити тобі зачіску. Яку роблять в мене?
- Так, буду рада
Відьма взяла стул, поставила його посередині кімнати та сіла на нього. Лінь Мей почала розчісувати довге волосся Марінет, готуючись створити зачіску, яка б відображала її красу. Мей починає з того, що збирає волосся Марінет у високий пучок, забезпечуючи, щоб кожен волосок був на місці. Потім використовує декілька декоративних шпильок, щоб прикрасити зачіску, вставляючи їх у волосся так, щоб вони утримували пучок і одночасно слугували прикрасою. Далі цилінь бере червону стрічку і обертає навколо основи пучка, створюючи контраст з чорним волоссям. Далі зав’язує стрічку у великий бант, залишаючи кінці стрічки вільно спадати та додає останній штрих, прикріплюючи  маленьку фігурку фенікса до банту, що символізує благородство та жіночу красу. Марінет встала з стільця та подивилась у дзеркало
- Вау, як гарно, дякую тобі, - сказала відьма, ледве не викрукуючи від захвату, але вона стрималась тому, що спала Реян
- Ну я пішла, до речі, а я не знаю, ти теж будеш на моєму уроку, чи ні? Ну зараз поспілкуюсь з директором і все дізнаюсь. Ох, трішки я хвилююсь
- Не хвилюйся все буде добре. Сподіваюсь побуду на твоїй парі. Мені треба як раз навчатися бойовому мистецтву та багато чому іншому!, - відповіла Лінь Мей
- Добре, до зустрічі, - з посмішкою сказала Марінет. Вийшовши з кімнати, вона пішла у зал, в тому районі, де знаходяться двері до кабінету директриси. Коли прийшла та постукала в двері секретарка сказала:
- Входіть, міс Марінет
- "Ого прям міс", - здивувано подумала відьма
- Арії Перлинкови нема на місці, ви можете тут її зачекати
- Добре, - Марінет зайшла в кабінет та сіла на вільне місце, по праву сторону сидів хлопець з блакитним волоссям, який був учора в їдальні. Через півгодини прийшла Арія
- О, ви вже тут, Марінет, проходьте в мій кабінет
Відьма встала та попрямувала до кабінету, відкривши двері перед собою в цей момент чує
- Сіркович, почекайте, будь ласка, ми не на довго, - сказала Арія, а відьма вже сиділа на кріслі та чекала її, вона зайшла в свій кабінет зачинила двері та сіла на своє місце. - Велику аудиторію для вас знайшла, я вам потім покажу її а зараз хочу з вами обговорити розклад вашої праці, я так подивилась розклад інших студентів, то найкращий варіант це зранку десь о 8:00 ранку
- Так, я згодна, мені цікаво, учні не будуть недовольні, що не дали їм поспати?, - з посмішкою запитала я 
- Ні, не будуть, а якщо будуть, то звикнуть. Зараз ви можете йти по своїх справах, а у восьмій, я вам покажу вашу аудиторію 
Марінет кивнула та пішла з кабінету. Прийшовши до нашої кімнати з дівчатами, вона обережно відчинила двері, щоб нікого не розбудити, одна коли відьма зайшла Рея вже не спала
- Привіт дівчата, ну що ж, о 8:00 ранку я вже буду вести свій перший урок. Я трохи нервую, мабуть, завжди так відбувається
- Не хвилюйся, все буде в порядку. Кожна з нас пройшла через багато випробувань, і кожен раз  виходила сильнішою, - сказала Мей
- Ну, чим займемося цікавим таким, бо до першого мого уроку, півгодини залишилось, - спитала відьма
- Пропоную  пограти в гру "Маджонг", - запропонувала Мей, - це гра з плитками. Гравці влаштовують плитки в різних комбінаціях, використовуючи стратегію та вдачу
- Я не проти, декілька разів чула про цю гру на своїй планеті, але ні разу в неї не грала, - сказала відьма
- Я можу тебе навчити, - відповіла цирінь. - Марінет, сьогодні я покажу тобі, як грати в Маджонг - це давня  гра, яка вимагає стратегії та уважності. Перш за все, нам потрібно розкласти плитки. Вони поділяються на три основні категорії: символи, бамбуки та символи кругів, а також є вітри та дракони. Ти готова?
- Так, - сказала з цікавістю Марінет
Дівчата почали грати. Лінь Мей, з її багаторічним досвідом, впевнено вибирала плитки, викладаючи їх перед собою, у вигляді виграшних комбінацій. Марінет, хоч і була новачком, швидко вчилася, спостерігаючи за майстерністю своєї наставниці. Кімната наповнювалася тихим шелестом плиток, які перемішувалися та викладалися на стіл. Час від часу Марінет зупинялася, щоб подумати, перебираючи плитки в руках, а Лінь Мей терпляче чекала, не кваплячи її. Вони обидві знаходили в цій грі не лише змагання, але й спосіб зв’язку, який перетворювався на тиху розмову без слів. Гра продовжувалася, і хоча Марінет з кожним ходом ставала все більш впевненою, Лінь Мей залишалася непереможною. Але це не засмучувало Марінет; вона з радістю приймала кожен урок, який давала їй гра. Прийшло 29 хвилин. Марінет глянула на часи й сказала: 
- Ой, мені потрібно йти, - сказавши це швидко провела себе до ладу та вийшла з кімнати