Глава 2:

Реян зайшла з дівчиною на вигляд 17-18 років в кімнату під номером 20 та зайняли собі ліжка. Реян зайняла біля батареї та вікна, Марінет напроти, а Лінь Мей зайняла другий поверх зверху Марінет. Реян слухала музику та дивилася в вікно, Лінь Мей розкладувала свої речі. В кімнату заходить Марінет і Реян подивилась на неї кам'яним поглядом, відьма пішла до свого ліжка та подзвонила рідним, щоб попередити, що все гаразд
- «Чого я на неї так в вилупилася», - подумала Марінет
Тим часом відьма побачила, що дідусь вже виходив з академії, та догнала його й подякувала
- Дякую вам за допомогу, до речі, як вас звати?
- Нема за що, звати мене Філат, Філат Міровіч - я наймогутніший відьмак
- А мене - Марінет
- Приємно познайомитись, мені час йти
Марінет кивнула та пішла до своєї кімнати
- «Якщо я не помиляюсь, кімната під номером 20», - подумала вона
Тим часом  відьму, дівчина напів-кінь напів-людина свердлила очима, Марінет не звернула на це увагу та пішла у свою кімнату, але та дівчина її зупинила
- Міс, чому ви мене зупинили?
Вона дивилась на відьму поглядом і прочитала по губах, Реян сказала:
- Я? Я не дивилась на вас, завжди скрізь людей дивлюсь. Чому Ви подумали, що саме на Вас дивлюсь? Може я дивилась на дівчину зверху або на стіну
- Ой, да не хвилюйся, я навіть не помітила це. Чесно кажучи, коли вас побачила, була трішки здивована витріщилась на вас, це я повинна вибачатись, - з посмішкою сказала відьма
Тим часом Лінь Мей розклала свої речі і почала читати книгу. Її вистачило ненадовго і вона заговорила до нас:
- Знаєте, раптом зрозуміла, що хочу більше дізнатися про вас, - сказала Лінь Мей. - Ось і новий початок у магічній академії, - продовжувала вона. - Я відчуваю, що це місце сповнене таємниць і чарівництва. Відчуваю себе частиною чогось більшого, ніж просто академія чи кімната з книгами. Це відчуття спільноти, де кожен має свою унікальну історію та магію. Я відчуваю цікавість, яка переповнює мене, бажання ділитися та вчитися. Є так багато невідомого, що чекає на відкриття, і я відчуваю, що саме тут, серед нових друзів, зможу знайти свій шлях у магії. Це відчуття нового початку, можливостей та пригод, яке змушує моє серце битися швидше
Реян зняла навушники, коли цилінь розповідала про свої мрії
- Мене звати Реян, я кентавр, людина-кінь. Вас як звати?, - одягла лівий навушник
- Мене звати Марінет
- Мене звати Лінь Мей, - сказала з усмішкою, звертаючись до нових знайомих. - Я цилінь, створіння, яке ви, мабуть, не часто зустрічаєте. Ми відомі своїм зв’язком з природою та здатністю відчувати магію, що тече через все живе. Наш вид любить гармонію і баланс. Ми використовуємо наші здібності, щоб підтримувати рівновагу у світі
- Приємно з вами познайомитись, Лінь Мей, - сказала Марінет
- Мені теж з вами приємно познайомитись. Сподіваюсь з вами буде дуже цікаво і ми станемо дружною командою
Реян злісно подивилась
- Я теж - сказала відьма з доброю посмішкою. - Скажу чесно, я вірю, що зараз сплю. Не вірю, що це відбувається у реалії, тут дуже цікаво. - «Сподіваюсь я академію не просплю», - подумала Марінет

Їх діалог перебила чергова, всіх кликали на обід. Вони всі пішли, Реян зачинила двері на ключ. Всі троє спустилися на 1 поверх і на обід принесли: червоний борщ, картоплю пюре з котлетою і компот. Всі їли мовчки. Всі студенти поїли. Реян надягла навушники та пішла в бібліотеку, Марінет та Лінь Мей пішли за нею. Дівчата балакали між собою та роздивлялись і показували одна одній книжки, інколи сперечались. Реян на це дивилась, як на комедію, але вона не піддавала виду, що їй смішно. Коли дівчата на Реян дивились, особливо Марінет, їй стало моторошно, вона хотіла як найшвидше піти в кімнату, що й зробила. (Реян була головна за ключі від кімнати)

Тим часом в кімнаті. Реян прийшла туди, стала розпаковувати речі, зробила це за 30 хвилин. Коли розбирала речі відчула біль у серці та подзвонила сестрі
- Привіт, сонечко, як ти?, - запитала Реян з тривожністю
- Привіт, це Хакода. Саян стало погано, її зараз повезли в лікарню
- Що з нею?, - Реян сіла на ліжко
- Ми самі не знаємо, вона впала різко, ніби втратила пам'ять
- Як це трапилось?, - в Реян накопичувались сльози
- Вона не їла вже як 2-3 дні, батьки про це не знають, не кажи їм. Вона переживала, де ти, бо ти їй не пояснила, куди ти зникла. От вона впала та втратила свідомість. Доречі, ти взагалі де?
- Я не можу пояснити, де я. Гаразд давай, хочу побути одна, мені не по собі. Тільки не кажи батькам, що я дзвонила, гаразд?
- Не переживай, не скажу. Бувай
- Бувай! Передай сестрі, що я її сильно кохаю, щоб вона за мене не переживала
Хакода відключився, Реян почала плакати. Спочатку тихо, потім сильно. Плакала десь хвилин 20-30 без перестану. В неї були червоні очі, вона добивала свій стан сумною музикою. Нікого не хотіла бачити й чути

В бібліотеці
- Марінет, дивись, тут написано про древні заклинання, які можуть викликати духів природи. Це може бути корисним для нас, - каже Лінь Мей та зосереджено, перегортаючи сторінки старовинної книги. - І ось розділ про лісових елементів. Я чула, що вони можуть навчити нас багато чому, про живу магію. Можливо, ми зможемо зустрітися з ними
- Кажучи чесно, я поки нічого тут не розумію, але цікаво, - відповіла Марінет
Лінь Мей зосереджено вивчала старовинні томи, які лежали перед нею на столі. Вона була зачарована мудрістю, що випромінювали ці книги, і відчувала, як її знання з кожною прочитаною сторінкою розширюються. Її пальці обережно перегортали сторінки, повні заклинань і магічних формул. Лінь Мей сиділа поруч з Марінет, обидві заглиблені у вивчення давньої книги з чарами. Марінет зіткнулася зі складним розділом, який описував ритуали призиву елементалів, і Лінь Мей вирішила допомогти їй
- Дивись, Марінет, - почала Лінь Мей, - цей символ тут, це давній знак води, який використовується для створення зв’язку з елементалями річок і озер. Він повинен бути точно таким, як на малюнку, інакше призов може не спрацювати. Марінет уважно слухала її
- Дякую тобі за допомогу. Може підемо вже в кімнату?, - запитала Марінет
- Рада була тобі допомогти. Звертайся, якщо, щось не зрозумієш!