Глава 2.34: День народження Ліани

Міла тихенько встала з ліжка, щоби не привернути зайвої уваги, й потягнулась до шафи. Вона витягла невелику коробочку, обгорнуту в світлий папір із тонкою золотою стрічкою. Усмішка мимоволі з’явилася на обличчі, коли вона уявила, як здивується Ліана
- Сьогодні твій день, - прошепотіла Міла сама до себе, акуратно тримаючи подарунок у руках
З ванної лунала тиха вода - Ліана ще не закінчила ранкові процедури. Міла швидко озирнулася, знайшла ідеальне місце на столі біля її сніданку й поклала туди коробочку, зверху залишивши невеликий лист з написом: "З Днем народження, Ліано 💛". Потім вона вмостилась на ліжку, наче нічого й не було, з легким хвилюванням чекаючи на реакцію

Ліана вийшла з ванної з рушником на голові, побачила подарунок на столі - і миттєво зупинилась. Її очі округлились, і вона повільно підійшла, взявши до рук коробочку. Побачивши листівку, усміхнулась і з теплом у голосі мовила:
- Міло… це для мене?
- Ну а для кого ж іще, імениннице?, - відповіла Міла, підморгнувши. - Відкриєш пізніше або коли захочеш
- Дякую… Ти завжди така уважна, — прошепотіла Ліана, обійнявши подругу
Разом вони зібрались і пішли до їдальні. Там уже чекали Мей і Марінет. Як тільки вони побачили Ліану, обидві радісно кинулись її вітати
- З днем народження!, - вигукнула Марінет і простягнула пакуночок, загорнутий у блискучий рожевий папір
- Бажаю сили, спокою і щоб серце завжди вело туди, де щастя, - додала Мей, вручила ще один подарунок у коробці з гілочкою лаванди
Ліана була зворушена:
- Дівчата, ви неймовірні… Дякую вам, правда
- Сьогодні твій день, тож ми маємо його зробити особливим, - усміхнулась Мей. - Почнемо зі сніданку!
Вони всі разом сіли за стіл біля вікна, вже в теплій і радісній атмосфері

Ася, Ріта і Джері помітили гурт дівчат за столом і вирішили підійти. Ася, як завжди з легкою усмішкою, глянула на коробочки і пакунки на столі й запитала:
- Ого, а що тут за святковий настрій зранку?
- У Ліани день народження!, - першою озвалась Марінет, - ми щойно привітали її
- О, серйозно?, - здивувалась Ріта й одразу розцвіла в усмішці. - З днем народження тебе, Ліано! Щастя, здоров’я і щоби твої бажання справджувались якнайшвидше!
- Приєднуюсь, - додала Джері, тепло дивлячись на Ліану. - Гарного тобі року. І класного святкування, як би ти його не планувала
Ася сором’язливо всміхнулась і тихо додала:
- І я вітаю. Надіюся, сьогодні буде день, який ти запам’ятаєш надовго
- Дякую вам, дівчата, дуже приємно, - щиро відповіла Ліана. - Ви такі душевні
Стіл наповнився легким сміхом і розмовами. День розпочався з тепла - і не лише через ранкове сонце за вікном. Ліана, тримаючи в руках одну з коробочок, усміхалась, поки всі за столом ділилися історіями, іменинними жартами й теплом. Вона на мить замовкла, вдивившись у чашку з чаєм, і тихо мовила:
- Шкода, що немає Ади, Реян і Шимі. Хочеться, щоб усі були разом сьогодні
- Вони, мабуть, ще вдома, - припустила Мей. - Може, трохи пізніше з’являться

У цей момент до столу підійшли Керн, Хуо й Арон. У кожного з них у руках були невеликі пакуночки, обгорнуті у яскравий папір. Керн поплескав Ліану по плечу:
- З днем народження, Ліано! Бажаю тобі сили, спокою і ще більше драйву в кожному дні!
- І тепла в серці, - додав Хуо, усміхаючись. - Ти - душа компанії. Нехай сьогоднішній день буде наповнений світлом
- І трохи сюрпризів, - жартома кинув Арон, простягаючи пакунок. - Не скажу, що всередині, але обіцяю - без вибухів
Всі за столом засміялися, а Ліана, розчулена увагою, подякувала кожному:
- Дякую, справді. Ви робите мій день неймовірно теплим. Навіть без усіх присутніх - це вже почувається як свято
Поступово біля столу почало ставати все веселіше й гучніше - атмосфера наповнювалась святковим настроєм

Після сніданку компанія розійшлась хто куди: в одній аудиторії вже почалася історія магії, в іншій - практика з бойових мистецтв, ще в одній - стратегія і мислення. Міла сиділа біля вікна на парі, уважно слухаючи викладача, коли її браслет-зв’язок завібрував. Вона крадькома глянула на екран і побачила повідомлення від Ади:
Ада: "Привіт, Міло 🌸 Якщо побачиш Ліану, передай їй від мене щирі вітання з днем народження! 🎉 Бажаю їй тепла, магії, сили та справжньої дружби. Обіймаю. - Ада 💫"
Міла посміхнулась і тихенько набрала у відповідь:
Міла: "Передам! Вона буде рада ❤️"
Після пари Міла вже не могла дочекатися, коли знову побачить Ліану, щоб поділитися теплими словами Ади. Після пари Міла наздогнала Ліану в коридорі й одразу, не приховуючи усмішки, сказала:
- Ада передала тобі привітання, хочеш побачити?
Ліана з зацікавленням кивнула, й Міла простягнула їй браслет. Ліана прочитала повідомлення, її обличчя миттєво проясніло від теплих слів
- Як мило з її боку..., - тихо прошепотіла Ліана
- Можеш відповісти, - запропонувала Міла, - напиши з мого
Ліана обережно доторкнулась до екрану й набрала:
Міла: "Дякую тобі, Адо 💛 Мені дуже приємно чути від тебе привітання, навіть здалеку. Обіймаю і сподіваюсь скоро побачити тебе!"
- Надісла!, - сказала вона і подивилась на Мілу. - Спасибі, що показала. Справжній подарунок
Міла лише тепло усміхнулась. Після того як Ліана надіслала відповідь, вона трохи затихла, дивлячись на екран телефону. Міла це помітила:
- Щось не так?
Ліана зітхнула і тихо мовила:
- Якщо чесно… я думала, що Ада забуде. Ну, типу… у неї зараз багато всього, і я просто... не хотіла сподіватись даремно
Міла нахилила голову і тепло усміхнулась:
- А вона пам’ятає. Попри все
Ліана кивнула, відвела погляд і ледве помітно всміхнулась:
- Так. І це… напевно, найбільше сьогодні мене зворушило
Ліана, тримаючи телефон у руці, задумалась. У голові раптом виринуло одне дуже старе, тепле спогад - те саме перше знайомство з Адою. Їй тоді було шість. Вона пам’ятала, як стояла з серйозним, трохи настороженим виразом обличчя, ховаючись за спину Міли, коли вперше побачила Аду. Ада тоді посміхнулась, просто й щиро, подала руку, а Ліана лише мовчки кивнула. Вона була стриманою дитиною, не довіряла новим людям одразу. Хоч Ада завжди була теплою, лагідною й терплячою - Ліана довго не підпускала її ближче
- Пам’ятаєш, як ми познайомились з Адою?, - несподівано мовила Ліана, дивлячись перед собою
Міла кивнула, усміхаючись трохи задумливо:
- Авжеж. Я тоді взагалі ні з ким не розмовляла. Ти була єдиною, з ким я могла щось сказати. Ада… Вона була як сонце. Але тоді я навіть не знала, як на нього дивитись, - усміхнулась сумно
- А я була маленький їжак. Колючий і впертий, - хмикнула Ліана. - Але вона не злякалась
- А вона ніколи нікого не відштовхувала, - сказала Міла. - Навіть коли ти на неї гарчала, вона просто сідала поруч і чекала
Ліана усміхнулась з ніжністю в очах:
- Так. Вона завжди чекала. Може, тому ми її всі так сильно любимо
Вони мовчки йшли коридором, і в цій тиші було багато розуміння. Зрештою, дівчата зайшли до аудиторії, обмінявшись лише коротким, щирим поглядом - згадка лишилась з ними, як щось дуже цінне