Глава 2.8: Зникнення

На світанку, о 5:30 ранку, Реян прокинулася першою. Після швидкого ранкового вмивання вона вирішила піти до кімнати в бібліотеці. Зайшовши туди, дівчина сіла на край ліжка, обійнявши коліна, і замислено вдивлялася у вікно, за яким повільно розвиднювалося. Її думки плуталися, а важкість останніх днів відчувалася в кожному подиху. Незабаром втома взяла гору, і вона, підперши голову рукою, непомітно задрімала

О 6:30 прокинулися Мей і Марінет. Звичка не знаходити Реян у кімнаті на ранок уже не викликала в них здивування. Дівчата звикли що в Реян нема нічого серелнього. Або зранку вона є, або її нема. Дівчата спокійно зробили ранкову гігієну, перевдяглися та вирішили піти в спортзал. Там вони провели близько години, займаючись розминками й легкими вправами. Відчувши приплив бадьорості, вони вирушили до їдальні на сніданок

У їдальні вже зібралася майже вся компанія. Мей і Марінет приєдналися до них, вітаючи всіх. Шимі, яка виглядала дещо заклопотаною, помітивши їх, одразу запитала:
- Ви часом не бачили Реян?
- Ні, не бачили, - відповіла Мей, знизуючи плечима. - Вона ще вранці зникла
Шимі помітно задумалася, але нічого не сказала. Вся компанія спокійно доїла свій сніданок, обговорюючи плани на день. Після цього вони розійшлися по своїх заняттях і парах, залишивши запитання про відсутність Реян відкритим

Коли двері відчинилися перед нею, Лінь Мей відчула, як холодна хвиля повітря охопила її тіло. Вона увійшла до темної аудиторії. У центрі кімнати стояла велика магічна руна, викарбувана на кам’яній підлозі, а навколо - ряди столів, за якими вже сиділи інші учні. Усі мовчали, напружено очікуючи на початок. Професор Некрон вже стояв у центрі руни. Його присутність була тяжкою, майже фізично відчутною. Він зробив знак рукою, запрошуючи Лінь Мей зайняти своє місце
- Сьогоднішня лекція присвячена одному з найскладніших аспектів некромантії - взаємодії з нежиттю. Ми не лише будемо викликати її, а й навчимося поглинати її енергію, - його голос звучав, наче шепіт тисяч примар. - Для цього потрібна абсолютна концентрація, сміливість і відсутність страху перед невідомим. Хто з вас готовий випробувати свої сили?
У аудиторії запанувала тиша. Ніхто не наважувався зголоситися першим, аж доки Лінь Мей, глибоко вдихнувши, підняла руку
- Прекрасно, - Некрон задоволено кивнув. - Лінь Мей, стань у центр руни
Вона підійшла до руни, відчуваючи, як холодне каміння пронизує її через підошви. Некрон простягнув руки, і в повітрі почали формуватися чорні нитки магії. Вони спліталися у символи, які загорялися примарним світлом, і в аудиторії запанувала гнітюча аура смерті
- Ти готова?, - запитав Некрон
- Так, - твердо відповіла Лінь Мей
- Тоді почнемо
Він почав вимовляти заклинання стародавньою мовою. Його слова звучали, наче шелест сухого листя, і кожне з них здавалося ножем, що прорізає простір. Із центру руни почала підніматися постать. Це була примара, висока, з тонкими витягнутими кінцівками і порожніми очима, що випромінювали ненависть
- Це - твоя ціль. Впоратися з нею - означає довести свою силу, - сказав Некрон
Примара завила, її крик був пронизливим і таким, що пробирав до кісток. Лінь Мей зосередилася, згадуючи все, чому її вчили. Вона почала формувати магічний бар’єр, щоб захистити себе, але примара, немов відчуваючи її страх, кинулася на неї. Контакт був неминучим. Нечиста енергія примари проникла крізь бар’єр, як вода через тріщини. Вона вдарила Лінь Мей прямо в груди, пронизуючи її сутність. Вона відчула, як холод заповнює її тіло, і на мить здалося, що все її єство замерзає. Але Лінь Мей не піддалася. Вона згадала про своє походження, про свою силу. Її магічна енергія, чиста і яскрава, мов полум’я, спалахнула всередині. Примара завила знову, цього разу від болю. Вона намагалася втекти, але Лінь Мей утримувала її. Її сила почала затягувати примару вглиб її сутності, як вихор затягує воду. Це було не просто поглинання. Це було знищення. Примара кричала, її форма розривалася на шматки, які зникали у світлі, що виходило з Лінь Мей. Її енергія, темна і отруйна, змішувалася з енергією Лінь Мей, але замість того, щоб отруїти її, вона очищувалася, стаючи частиною її сили. Коли процес завершився,її очі світилися м’яким фіолетовим світлом, а навколо неї витав ореол магічної енергії
- Неймовірно, - Некрон підійшов ближче, його голос звучав захоплено. - Ти не просто поглинула примару. Ти перетворила її на частину себе. Це… це рівень майстерності, якого я не бачив за всю свою кар’єру
Лінь Мей підняла голову. Вона не відчувала гордості чи тріумфу. Лише спокій і розуміння того, що вона подолала черговий бар’єр. Некромантія більше не здавалася їй чимось страшним. Вона стала ще однією частиною її шляху до досконалості. Але це був тільки початок. Некрон, помітивши її успіх, вирішив підвищити складність завдання. Він жестом викликав з руни ще одну примару. Цього разу вона була масивнішою, сильнішою, з горлом, що прорізалося безперервним криком агонії. Замість одного потоку темної енергії, примара виділяла безліч отруйних ниток, що пронизували повітря. Вона була готова. Її серце билося рівномірно, і в очах сяяв спокій. Вона підняла руки і створила захисний бар'єр. Примара з ревом кинулася на неї, вражаючи бар'єр силою, що змусила підлогу під Лінь Мей тріснути. Примара пробила його своїми темними нитками, які вп'ялися у її тіло. Лінь Мей відчула як отруйна енергія пробирається у її вени.Вона сконцентрувалася, і її власна магія почала поглинати темряву, що проникала у неї. Це був легкий процес для неї, процес, схожий на те, як полум'я випалює шкіру. Але з кожним моментом Лінь Мей ставала сильнішою. Примара завила, відчуваючи, що її сила зменшується. Лінь Мей рішуче зробила крок уперед, простягнувши руку до створіння. Її магія обгорнула примару, утворюючи кокон із фіолетового світла. Примара, хоч і боролася, не могла вирватися. Вона почала повільно розчинятися, перетворюючись на чисту енергію, яка потекла у Лінь Мей. Цього разу поглинання було з болем, але Лінь Мей знала, що цей біль - лише тимчасовий. Вона відчувала як кожна клітина її тіла наповнюється енергією примари. Некрон спостерігав за цим із сумішшю захоплення і тривоги. Він бачив, як Лінь Мей ще не досягала межі своїх можливостей, але водночас він бачив потенціал, який виходив за рамки уявлення. Його голос прозвучав різко:
- Досить, Лінь Мей!
Але Лінь Мей його не слухала. Вона знала, що може подолати це. Вона відчувала, як примара розчиняється в її душі, залишаючи лише чисту силу. Коли все було завершено,вона встала. ЇЇочі сяяли фіолетовим кольором
- Ти перевершила всі очікування, - сказав він. Лінь Мей кивнула, вдячна за його слова. Дівчина продовжувала дивитись як інші намагалися повторити за нею.Так пара добігла кінця і настав час наступної