Глава 2.4: Повернення після канікул до академії

Мей, Марінет і Хуо йшли разом коридорами академії, направляючись до своїх кімнат. Хуо проводжав дівчат, і перед тим, як вони зайшли всередину, він ніжно поцілував Мей. Її обличчя залила легка рум'янка, а він, усміхнувшись, попрощався і рушив у свій бік. Марінет мовчки відчинила двері своєї кімнати і зайшла всередину, а Мей поспішила слідом

Тим часом Реян, тримаючи за руку Шимі, зупинилися посеред холу на першому поверсі академії. Вони стояли, дивлячись одне на одного, і на обличчі Реян з'явилася легка усмішка. У цей момент її погляд впав на Аду, яка йшла у їхньому напрямку. Щоб не видати своїх думок, Реян несподівано нахилилася і поцілувала Шимі. Коли Ада підійшла ближче, дівчата обмінялися привітаннями. Незабаром Реян попрощалася і швидко пішла до своєї кімнати. Коли вона нарешті дісталася дверей, зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїти серце, що шалено калатало в грудях. Вона відчинила двері, і її очі одразу впали на Мей. Живу, усміхнену Мей. Це був справжній шок, адже їй Марінет повідомила, що Мей померла. Свідомість залишила Реян, і вона почала падати, але Марінет встигла підхопити подругу
- Обережно!, - вигукнула Марінет і разом із Мей поклала Реян на її ліжко
Поки дівчата розкладали речі, Реян прийшла до тями. Її очі відкрилися, і перше, що вона побачила, - це обличчя Мей
- Це… це не сон? Ти жива?, - прошепотіла вона, ледве стримуючи сльози
Мей не відповіла словами - вона просто обійняла Реян. Відчуваючи тепло її рук, Реян нарешті дозволила собі заплакати. Вона прийняла обійми, ніби боялася, що це щастя може зникнути. Коли емоції трохи вщухли, дівчата продовжили розкладати свої речі. Щоб розрядити напруженість, Мей почала розповідати Реян про зимові канікули, які вона провела разом із Марінет і Хуо в Ентропії. Її голос був сповнений радості, а кожна деталь, яку вона згадувала, повертала їх у ті щасливі дні. Реян уважно слухала, але нічого не розповідала про власні канікули. Її цікавили лише історії подруг, і вона ставила безліч запитань про їхні пригоди. У кімнаті панувала тепла і затишна атмосфера, яка повертала кожній із них відчуття дому. Мей, зручно вмостившись на краю ліжка Реян, усміхнулася і, склавши руки на колінах, почала свою розповідь:
- Це були найкращі канікули в моєму житті! Я провела їх із сім'єю, Хуо і Марінет
Марінет, сидячи на своєму ліжку, додала:
- Ти навіть не уявляєш, скільки смішних моментів у нас було!
- Так, пам'ятаєш, як ми каталися на санях у горах?, - підхопила Мей, розсміявшись. - Я впала прямо в замет, і Хуо довелося витягувати мене звідти, а ти, Марінет, тільки сміялася й фотографувала!
- А як інакше? Це ж був ідеальний момент!, - відповіла Марінет із хитрою усмішкою
Реян, дивлячись на обох дівчат, лише тихо всміхалася, уважно слухаючи. Вона відчувала, як тепло історій друзів зігріває її серце, навіть попри те, що вона сама не мала такого приємного досвіду цієї зими.  Мей продовжила:
- А ще був момент, коли ми з Хуо допомагали Марінет збирати сніговика. Уявляєш, ми вирішили зробити сніговика-велетня, і в кінці він виявився вищим за нас усіх! Але Хуо сказав, що не хоче, щоб він виглядав самотнім, і зробив поруч снігову лисицю. Це було так мило…
- Це був наймиліший сніговик, який я коли-небудь бачила, - погодилася Марінет, кивнувши
- А вечорами ми завжди сиділи біля каміна, пили гарячий шоколад і грали в настільні ігри, - продовжила Мей, її голос став трохи спокійнішим. - Там було так затишно… Я не могла навіть подумати, що зима може бути такою чарівною
Вона замовкла, дивлячись на Реян
- Хотіла б, щоб ти була з нами. Було б ще веселіше
Реян злегка всміхнулася, але в її очах промайнув легкий сум
- Звучить чудово… Я рада, що ви добре провели час
Мей підсунулася ближче і ніжно взяла Реян за руку:
- Наступного разу ми обов'язково візьмемо тебе із собою. Обіцяю
Реян кивнула, і легка усмішка знову осяяла її обличчя. Мей, помітивши, як легка тінь суму промайнула в очах Реян, нахилилася трохи ближче і, ніжно усміхнувшись, запитала:
- А як ти провела свої зимові канікули? Ви з сім’єю, напевно, теж чудово провели час?
Реян відвела погляд, опустивши очі на свої руки, що нервово перебирали край ковдри. Вона зробила глибокий вдих і спокійним, але трохи відстороненим голосом відповіла:
- Я... не хочу говорити про це
В кімнаті на мить запанувала тиша. Марінет обережно поглянула на Мей, ніби питаючи, чи варто далі торкатися цієї теми. Мей швидко зрозуміла, що у подруги, ймовірно, є свої причини уникати розмови про канікули, і вирішила не тиснути
- Звісно, - тихо сказала Мей і легенько торкнулася руки Реян. - Якщо захочеш поділитися, ми завжди готові тебе вислухати
Реян кивнула і злегка усміхнулася, хоч у її очах ще залишався відгомін суму
- Дякую, - коротко відповіла вона
Мей вирішила змінити тему, щоб полегшити атмосферу:
- Знаєш, а ми з Марінет думали зайнятися чимось цікавим цієї весни. Може, всі разом вигадуємо якусь пригоду?
Марінет підхопила ідею, оживившись:
- О, точно! У нас буде час на щось справді незабутнє. Що скажеш?
Реян глянула на них обох і, хоч усмішка була трохи втомленою, вона кивнула. Її серце зігрілося від того, що її друзі завжди готові підтримати і зробити її дні яскравішими. Розмова стихла, коли двері раптом відчинилися. У кімнату зайшла Шимі, тримаючи в руках невеликий паперовий пакет із солодощами. Її усмішка, як завжди, була теплою та щирою
- Привіт, дівчата!, - радісно сказала вона, озираючись навколо. - Сподіваюся, не заважаю?
Мей і Марінет одночасно підняли голови та усміхнулися їй
- Ні, зовсім ні, - відповіла Мей. - Ми якраз обговорювали канікули
Шимі кивнула і підійшла ближче, ставлячи свій пакет на стіл біля ліжка Марінет
- О, цікаво! Як у вас пройшли?, - запитала вона, сідаючи на край ліжка Реян
Марінет злегка усміхнулася:
- Ми з Мей розповідали, як провели час із сім'єю, та з Хуо. Було неймовірно весело! Але… Реян ще не хоче ділитися своїми канікулами
Шимі глянула на Реян, яка тихо сиділа, схрестивши руки на колінах. Її усмішка трохи згасла, і вона обережно запитала:
- Все гаразд?
Реян підняла очі на Шимі й тихо відповіла:
- Так, усе нормально. Просто не хочу говорити про це
Шимі кивнула, розуміючи, що не варто наполягати. Вона ніжно взяла за руку:
- Добре. Якщо знадобиться поговорити, я тут.
Реян ледве помітно всміхнулася і тихо промовила:
- Дякую
Шимі, щоб розрядити напруженість, швидко змінила тему:
- До речі, я принесла солодощі. Сподіваюся, ви не відмовитеся від трохи шоколадного настрою?
Мей і Марінет зраділи цій пропозиції
- Ти найкраща, Шимі!, - вигукнула Мей, потягнувшись до пакета
Дівчата почали розпаковувати солодощі, атмосфера в кімнаті стала значно легшою та теплішою. Смуток у погляді Реян трохи згладився, і вона нарешті приєдналася до розмови