Глава 2.1: Канікули. Реян та Шимі

На зимні канікули Реян поїхала до себе додому. Також з нею поїхала Шимі, та як вони зустрічаються. Дівчата їхали десь 3-4 дні. Як тільки дібрались додому, їх зустріла Афіна
- Добрий вечір, - привіталась Шимі
- Привіт дівчатка, - відповіла Афіна
- Я Шимі, - представилась вовкулака
Реян промовчала та тихо зайшла, не помічаючи матір. Закохана пара прийняла теплий душ разом, перевдяглись та спустились на вечерю. Вони сіли поруч та мати Афіна запитала:
- Дівчата, як дібрались?
- Добре, це найпрекрасніша подорож за все моє життя, - з захопленням та щирістю в очах відпповіла Шимі за двох
- Я рада, що ви дібрались добре. Я так розумію ви тепер зустрічаєтесь?
Реян взяла за руку Шимі і стиснула її трішки
- Так, - тихо, але з гордістю відповіла Шимі
- Зрозуміла, що будете робити після вечері?, - лагідно запитала Афіна дивлячись на Реян
- Не твоя справа, - різко мовила Реян
- Гаразд, люба, як скажеш
Реян після цих слів мовчки встала та пішла до себе, ніхто не розумів в чому справа. Саян мовчки встала та пішла до Реян. Саян постукала та мовчки зайшла без дозволу
- Чого прийшла?, - запитала різко Реян
- Хочу поговорити, - тихо та сокійно відповіла Саян
- Нам нема про що говорити
- Реян, чому ти зла на маму? Вона такого страшного не питала
- Саян, вийди будь ласка, - крикнула Реян та  вдягла навушники, й швидко ввімкнула музику
Саян сіла на ліжко Реян та поклала руку на її руку, Реян свою руку убрала та мовила скрізь зуби:
- Я хочу побути на самоті, ВИЙДИ БУДЬ ЛАСКА
Саян мовчки вийшла та спустилась до всіх. Шимі запитала:
- Як там Реян?
- Вона хоче побути сама
Шимі мовчки встала та Саян її попередила:
- Вона не в гуморі, тож будь обережною

Шимі постукала в двері
- Не можна, - крикнула Реян
- Люба, це я Шимі
- Не можна
- Реян, я хочу поговорити з тобою
Реян промовчала, та Шимі тихенько зайшла
- Я СКАЗАЛА, ЩО НЕ МОЖНА, - кикнула Реян на весь поверх
Шимі, сіла біля Реян та взяла її за руку, Реян була не проти, та лягла на плече Шимі та закрила очі й мовила:
- Я не знаю чому не підпускаю маму Афіну. Напевно із-за того, що Арія та Ада, а найголовніше викладачка Саян, яка насправді є моєю мамою. Я боюсь, що Афіна теж може мені щось не договорювати. Я люблю її, та батька Хірона теж
- Я гадаю ти боїшся, що тебе знову зрадять, як всі інші котрих ти перечислила
- Так, але я пообіцяла собі, що більше не злитимусь на Аду не дивлячись ні нащо. Я дуже вдячна за те, що білосніжка відкрила мене та вдячна Афіні за те, що вона мене виховала такою якою я є зараз. Я не бул ідеальною дочкою, але знаю, що вона мене любила та буде любити. Вона не лізла до мене в особисте життя, та мені не вистачало її маминої любові до доньки, тож я завжди була близька з батьком
- Реян, ти дуже втомилась, я це бачу. Давай ляжемо і будемо спати
Реян мовчки піднялась з плеча та залізла під покривало
- Вимкни світло, - наказала вона
- Добре, люба
Шимі встала з ліжка та вимкнула світло. Як тільки вона лягла в ліжко та накрилась покривалом до кімнати зайшла Афіна
- Дівчата, ви вже лягли?, - запитала вона
- Так, - відповіла Шимі за двох
- Добраніч, солодких снів
- Дякую, вам теж добраніч
Коли Афіна зникла за дверима, Реян обійняла Шимі ззаду та поринула в сон. Згодом і поринула Шимі

Коли Саян повенулась з кімнати Реян, Шимі покинула їдальню. Афіна запитала у Саян:
- Як там Реян?
- Вона дуже погано, я не знаю як їй допомогти. Відштовхнула мене, ніби я їй чужа
- Саян, ти не повинна бути для Реян всім.Ти ж знаєш, що в Реян справжнє ім'я Саян, та вона не така як ми
- Чому Реян не схожа на нас?
- Розповім тобі історію яка відбулась 22 роки потому. Я з своєю сестрою завагітніли майже в один день. Ми були одна в одної. та жили в цій квартирі. Хірон був постійно на заробітках. Йому досі сниться один сон. В один час ми з сестрою лягли в лікарню напередодні народження. Потім ми одночасно народили тебе та Реян. Але її мати Ліліт...
Саян була в повному шосі
- Ліліт твоя сестра?
- Так, вона моя сестра. Коли я дізналась, що Ліліт померла, то хотіла забрати Реян до себе, але я тебе разом з Реян у віці 2 місяці віддала в дитячий будинок. Через 7 місяців, я з Хіроном прийшли того будинку, щоб забрати вас, але ми забраи лише тебе
- Чому ви не забрали Реян також?
- В нас не було можливості, батька часто не бувало вдома, я працювала в школі
- А як же бабуся та дідусь?
- Вони жили далеко, через 2 місяці ми прийшли за Реян, але нам повідомили, що її вдочерили, та я була дуже розчарована та злою на всіх. Саме це Хірону інколи сниться той день. Коли Реян було 1 рік та 2 місяці, нам повідомили, що Реян в дитячому будинку, та ми її забрали. З першого дня вона нікоо не підпускала, окрім тебе та батька
- Я знаю, тому стала для нею опорою, але не справилась
- Саян, не все так, як ми хочемо. Життя дуже складне
- І не кажи. Що далі було?
- Далі ти вже знаєш, після аварії Реян не змінилась, вона мене не підпускала до себе 20 років, лише 3 місяці тому вона пустила мене та в нас налагодились відносини. Я дуже раділа цьому. Реян не така складна людина, як здається на перший погляд, тому що вона багато що пережила
- Так, я її розумію. Але чому ми взаємопов'язані?
- Коли я дізналась, що в Реян є внутрішня сила..
- Так, знаю. Мені Ада розповіла та Володмира також
- Я дуже боялась Реян, та не знала як справитись з її силою. Реян хоче щоб її любили, та більше нічого. Я їй цього не дала, та дуже караю себе за це
- Мамо, ти любла її по-своєму, я вважаю, що вона тебе любила всі ці 20 років. Пішли спати
- Пішли
Саян з мамою закінчили бесіду та пішли по кімнатах й поринули в сон кожна в своїх мріях

Всі канікули Реян та Шимі проводили зазвича удвох. Інколи з ними була Саян, але Реян не сильно хотіла щоб вона з ними була. Але терпіла її. Тож дівчата дивились фільми, влаштовували танці та Реян й Шимі багато про що говорили. Вони стали настільки близькими, що їх ні одно сора не могла розʼєднати. Дівчата багато дізнались одна про одну. Ось декілька діалогів між ними: