РОЗДІЛ 9

Юрій Максимович зовсім нещодавно заступив на посаду голови Лісинської районної державної адміністрації. Попереднього очільника було відсторонено за незаконні фінансові оборудки та викритий факт корупції. Районна прокуратура провела спеціальну операцію задля отримання доказів зловживання попереднім очільником районної держадміністрації своїм службовим положенням. Відкриту кримінальну справу прокуратура майже одразу передала до суду, однак вирок досі не було оголошено, а судова тяганина може затягнутися ще на довгий час, адже попередній очільник райдержадміністрації найняв професіонального адвоката з області. Ніхто не буде здивований, якщо обвинувачуваний із часом змінить свій статус на виправданий.

        Юрій Максимович був людиною дещо підлою та хитрою, проте повторювати помилки свого попередника не збирався. У цієї людини є дуже чітка та амбітна ціль – стати депутатом Верховної Ради України, очолювати Кабінет Міністрів України або бути радником президента. Ця людина має міцну хватку, яку вперше проявила, будучи директором одного із гаражних кооперативів в місті Лісинь. З тих пір Юрієм Максимовичем оволоділо бажання стати чиновником, тому за допомогою зв’язків його батька він був прилаштований помічником депутата Лісинської міської ради, де проявив себе достатньо непогано. Потім цей депутат просунувся кар’єрними сходинками до області, звідки й допоміг прилаштувати Юрія Максимовича на посаду заступника міського голови м. Лісинь із питань діяльності виконавчих органів влади. Після того, як його покровитель обзавівся впливом в області, він просунув кандидатуру Юрія Максимовича на посаду голови районної державної адміністрації.

        У жодних кримінальних справах особистість Юрія Максимовича ніколи не фігурувала. Можна сказати, що його біографія була ідеальною для його політичної кар’єри. Отримавши призначення очільника райдержадміністрації, він одразу ж почав просувати місцеві реформи, які, слід визнати, є достатньо непоганими та прогресивними.

        Юрій Максимович дуже ретельно ставився до свого авторитету, тож зі шкіри геть ліз, аби встигнути усюди. За перші два тижні його діяльності він відвідав і познайомився із жителями майже всіх населених пунктів у районі. Побував на молочному та цукровому заводах, привітав жителів села Цукровки із днем села, і сидів якось в своєму кабінеті, ретельно вивчаючи медичне обладнання, яке він хоче закупити в Німеччині для районної лікарні. Перед тим, як поставити свій підпис, він мав упевнитися, який із запропонованих до закупівлі варіантів буде найкращим.

        Він також прославився, позбувшись неблагонадійних працівників у районній прокуратурі, які до цього товаришували із впливовими людьми в міській адміністрації, через що творили справжнє беззаконня і жодного разу не були за це покарані. Юрій Максимович не побоявся вступити в холодну війну з цими місцевими депутатами, адже знав, що вони очолюють змову проти нього. Населення було дуже вдячним новому голові райдержадміністрації, адже він єдиний, хто за більше ніж 15 років зупинив це свавілля та звів нанівець весь безлад, що творився в районній прокуратурі.

        Проте ж не буває політичних діячів, які жодного разу не забруднили руки в тому бруді, у якому вони перебувають. Подія, яка зачинила перед Юрієм Максимовичем всі високі посади та зробила із перспективного політика недоробленого бізнесмена, сталася десь через місяць, після вбивства голови села Молочники.

        У один із днів, в кабінет Юрія Максимовича без запрошення заявилися двоє хлопців. За останній час їх дуже часто помічали в компанії бізнесмена Мечника, а також саме їх уже другий місяць розшукує міліція села Молочники, щоб притягнути до кримінальної відповідальності за статтею: умисне скоєння злочину або пошкодження майна. Брати Варламови вирішили помститися тим двом «жигулям», на яких приїхали люди Степана Яковича в день ювілею села та начистили їм пики.

        Вони тоді стояли перед новим очільником райдержадміністрації та вимагали від нього піти на угоду: він зобов’язується виводити гроші із міського та районного бюджетів для Мечника. У випадку їх непорозуміння, життя Юрія Максимовича в місті Лісинь стане нестерпним.

        Юрій Максимович ще жодного разу в своєму житті напряму не стикався із представниками кримінального світу. Хоча Ілля та Михайло не виглядали дуже погрозливо, усе одно їх було двоє, а він один, тому зараз йому потрібно було оминати гострі кути в розмові з ними.

        – Хлопці, ви хоч розумієте, про що ви зараз говорите? – спитав Юрій Максимович, на що отримав схвальну відповідь. – Те, про що ви говорите – це скоєння злочину, притому дуже схожого на той, за який своєю посадою поплатився мій попередник.

        – Наше керівництво не сприймає відмов, – мовив Ілля. – Тим паче наскільки нам відомо – у вас під матрацом сховано всього лише декілька сотень доларів. Це дуже малі накопичення. Зате, якщо ви почнете вести справи із Станіславом Ігоровичем, то ваш фінансовий стан значно покращиться.

        – Тим паче слово нашого шефа тепер грає не останню роль в цьому районі, – продовжив Михайло. – Гадаю, ви знаєте, що він уже веде перемовини за те, щоб придбати молочний завод в селі Молочники. Нині бізнесмен Станіслав Ігорович є представником крупного бізнесу в нашому районі, така собі еліта. Якщо ви бажаєте побудувати політичну кар’єру, ви ж у курсі, що треба обов’язково заручитися підтримкою владних кіл? Справжніх владних кіл?

        Юрій Максимович довго мовчав, він ретельно обдумував свою відповідь. Олівець в його руці перекрутився із сотню разів, доки в кабінеті знов не почувся голос очільника державної адміністрації.