2

Я дезорієнтований і в ступорі, буквально не розумію що навколо мене відбувається, мене похитує і в той момент відчуваю ніжний поцілунок. М’які,  шовковисті, дівочі губи торкаються моїх. 

Мій мозок заклинило, я автоматично відповідаю І зала вибухає оплесками і вітаннями. 

Я моргаю, ще раз, і ще. Свято триває, а наречена навпроти мене дивиться на мене оцінюючи і злегка хмуриться. Вона точно розуміє що щось трапилося, але надто багато людей навколо. 

Мене захплюють в обійми, в руки сують квіти, народ гурьбою накинувся на нас двох і я ніяк не збагну як я до такого додумався щоб оце таке наснилося!

думки лише про те, що треба таки прокидатися, але мене хтось смикає за штанину, опускаю очі, а там пес, зараз вкусить. Різкий, пекучий біль пронизує мою кінцівку, пес ричить, і вгризається сильніше я інстинктивно зтрушую дрібного гада і бачу як кров повільно фарбує брюки в чорне. Боляче, таких відчуттів бути не повинно. 

Писк, вереск такий що аж вуха позакладало. Жіночки які ще хвилину тому обійматися лізли підняли галас через того пса. І мене чим далі, тим більше сумнівів що це сон. Виносити наречену на руках від мене вже не вимагають, тому шкутильгаю на своїх двох, вона поруч. Та сама, з гарними зеленими очима, яку я бачив у ві сні в ніч пожежі.

Весільна процессія змінила маршрут і тепер прямує в лікарню. Я ж, отримав час щоб роздивитися довкола і впасти в шок. Нічого, й близько схожого я зроду не бачив, а от звідкісь знаю що як називається, які функції виконує. Знаю що мене звати Влад (хоча би це не змінилося), що я власник рекламної агенції, знаю де живу і що маю два будинки. Знаю що дівчину звати Марія, але це вже через те, що снилася вона одразу перед пожежею.  Доречі про пожежу, я ж то точно не спав - сусідів рятував. А далі- якась диявольщина, куди мене вбіса потягло? 

Авто зупинилося біля входу, сказали лікар вже чекає. Йду і очам своїм не вірю, білі стіни, дивні пристрої, мотузки від них встромлені прямо в стіну. Лікар у дивній білій формі, наклав мені повязку, посміявся і відпустив. 

Я ж весь час в своїх відчуттях та роздумах. Як я, людина церкви можу не вірити в дива, а головне прямо подивитися правді в очі.

Я не можу ігнорувати біль, реальність відчуттів від обробки рани, не можу не помітити кількість звуків, запахів і деталей навколо. Я не зміг би продумати все настільки ретельно. До того ж, я впевнений що зараз 2025 рік, а не 1550-й, в якому я й жив до тієї клятої пожежі. 

Залишок вечора була гульня. Музика, танці, наїдки. Не знаю як мені так пощастило, але гірко ніхто не кричав, а я від стресу гарненько так присів до наливочки і віскі. Пяний вже як чіп, ну а хто мене звинуватить? не щодня в майбутнє потрапляєш!

Свідок до тяг мене до покоїв, номер для молодят. завів мене а там величезне ліжко, і наречена вже моя сидить на ліжку. Протверезів я миттю, наче й краплі не випив. Ото ж блядство, я ж за шлюбну ніч і не подумав. І як же моя обітниця як святого отця? Двері за мною тихо зачинилися, я так і стою, думаю…