Глава 3 - 4

Глава третя. 

Активував магію першого кола і використавши закляття першого кола елемента світла, світлову кулю, підірвав її перед очима дівчини, засліпивши цим. Потім повільно, щоб усі бачили, я підніс руку їй до обличчя і луснув пальцем по носі. Я робив це настільки повільно, що й паралітик встиг би ухилитись. 

• Ай! - зойкнула вона. 

Усі навколо пирснули зо сміху. 

• Якщо усе так просто, то чому ти, магеса шостого кола, так і не побачила того пальця, котрий тицьнув тебе по носі? 

Це питання змусило знову усіх замовкнути. 

• Ви ніколи не думали що, фактично, будь яку людину легко зробити безпомічною просто її засліпивши? І не важливо, воїн це, чи маг. Так, я звичайно знаю, що маги легко бачать кола мани інших людей. Але, це працює не завжди. Подивіться уважно і скажіть, ви бачите мої кола мани? 

Я замовк і дав їм час. 

• Ні…
• Ні…
• Як таке можливо? 

Гомін та нерозуміння почали наростати. 

• Одного разу, - перебив їх - я попав у полон до мага восьмого кола. Висячи на цепу у темній печері, я взагалі не міг визначити скільки у нього кіл, та хто він є. Але, як ви гадаєте, яким чином я завжди визначав де він є і чим займається, чи куди йде? 
• Аура? - запитав Грас, маг льоду, котрий непогано проявив себе у нашому минулому бою. 
• Вірно! Аура! Вона ніколи вас не підведе, адже вона є у кожного, будь ти маг, чи воїн, ти не зможеш повністю приховати ауру. Тому, наступну годину у нас буде така вправа: я занурю усю арену в темряву, ви не будете нічого ані бачити, ані чути. Свою ауру я пригнічу до першого рівня - такий в усіх магів. Я буду повільно ходити між вами і ляскати вас по носі. Ваша задача проста. Бачити мою ауру і ухилятись. Усе зрозуміло? 
• Так! 
• Ну що ж, почали!

Я активував магію третього кола та вибрав елемент темряви. Закляття третього кола - могильна тиша. Для мене наче вимкнули усі кольори. Для команди ж наступила суцільна чорнота і зникли будь-які звуки. Хе-хе, зараз буде весело! Перші пів години вони і справді були мов сліпі цуценята, то ж їм лишалося лише терпіти і зойкати. Та згодом вони зрозуміли, як бачити ауру і почали більш-менш успішно ухилятися. 

• Гаразд! - я розвіяв магію - Непогано для першого разу! А тепер, перейдемо до солодкого - бій зі мною! Ви усі проти мене одного! Протримайтесь пів години, і ваш жах на сьогодні завершиться! 
• Пане Аней! - Мара перебила мене - А можна запитання? 
• Давай. 
• А як ви звільнилися з полону того мага? 
• Я розчавив йому голову так, що мізки на кілька метрів розлетілися! - я аж посміхнувся згадавши той приємний момент. 

Обличчя членів команди зблідли. 

• Почали!

Я активував магію одразу трьох кіл. Такого вони ще не бачили, адже раніше я використовував магію лише одного кола за раз. 

• Пути! - я застосував магію другого кола елемента дерева і безліч тонких ліан почали швидко рости з землі. 
• Не дайте себе схопити! - крикнув їм, - хто попадеться - тому буде боляче! 

Не скажу, що вони були цілком безпорадні, все ж таки досить швидко у мене полетіли закляття з елементами вогню, льоду та металу. Марно усе то, з їх силою вони навряд мене подряпають. Дурні, вам захищатися зараз треба, а не атакувати! Ліани почали оплітати деяких з них, притискаючи до підлоги та позбавляли їх можливості використовувати магію на повну силу. 

• Не гайте часу, не атакуйте Анея, знищуйте ліани! - закричав хтось із них. 

Ти диви, який розумний знайшовся. Магія першого кола - крижані леза! 

Десятки гострих крижинок полетіли у них. Крижинки були занадто слабкі, щоб серйозно травмувати, але привнесли повний безлад та хаос у їх і без того не стійкі ряди. 

• Обережно, він може одночасно творити кілька заклять!
• Неможливо!
• Роззуй очі, чи ти думаєш що це хтось із нас закляттям першого кола бавиться?!
• Ай! Воно гостре!
• Швидше, спаліть хтось ці драні лози!
• Щит мани!
• Зовсім здурів? Ти трохи мене не спалив!
• Грас, заморозь все, або нас розчавлять!

Магія третього кола - могильна тиша! Це стало останньою краплею. Їх поганенька координація зникла на цьому моменті як явище взагалі. Я бачив, як деякі з них узагалі перестали борсатися і змирилися з тим, що ліани продовжують їх оплітати, деякі закрилися між щитами мани, сподіваючись перечекати, дехто, як Ірген, почали трощити усе навкруги, завдаючи ураження як ліанам, так і своїм союзникам. Я уважно спостерігав за кожним, готовий рятувати будь кого з них, якщо ситуація стане критичною. За десять хвилин на арені припинився будь який рух. Я розвів усі свої закляття та деактивував магію. Десять тіл лежали на землі та тихо стогнали. 

• Ні, народ, ну це срань! Ану зʼїли по пігулці і почали знову! 

Зрештою, ми провели так три раунди з незмінним результатом. 

• Це фіаско, хлопаки! Сьогодні я вкрай невдоволений вашим виступом! 

Помилка на помилці - де колективний захист, де координація, у вас загалі є хоч якісь антикризові плани проведення бою? Сьогодні я не побачив команди, лише купка розгублених магів, що розсипалась після кількох ляпасів. 

Усі сиділи на підлозі з похмурими писками. Частково, я їх розумів. 

• Гаразд, завершимо на сьогодні. Я проаналізую ваші дії і спробую підготувати деякі рекомендації до наступного тренування. Усі молодці, до завтра. 
• До побачення.
• До побачення.
• …

Я чекав, доки вони підуть, вони продовжили сидіти на землі. 

• Народ, я хотів потренуватися… Мені арена потрібна…
• Ой, пане Анею, вибачте! Ми зараз підемо. 
• А можна ми з трибун подивимось? 

Я був трішки спантеличений. 

• Та дивіться, це ж не моя арена. До того ж, навряд чи ви щось побачити зможете, я не магію буду тренувати.