***
І будь, що буде! Небо- то є ти,
Моє прозріння праведного гніву.
Тебе, як віру, прагла віднайти.
Тепер я знаю, що усе зумію,
Бо більше не боюсь бороти страх,
Бо серце вже не буде одиноким.
Пшеничне поле й синє небо - стяг,
Що Україну славить сотні років.
Пульсують жили нашої землі -
Натягнуті над прірвою канати,
Свіча вже догорає на столі,
Сльозу стирає удовиця-мати...
Ми не здамося: доньки і сини
Великої і славної країни,
Бо ми не будем жертвами війни,
Бо ми не станем прикладом руїни.
В полях своїх посадим виноград,
Посієм квіти в яблуневім саді,
Наш гнів ніколи не пробачить зрад
І ворог нам не стане на заваді.
***
Так вміє тільки небо колисати
Мою любов, недоспану між снів.
І казку знову хочеться чекати,
Бо маятник життя не помужнів.
Хвилини тиші забавляють мрію,
В передчутті світанку і життя.
Округлий місяць спомини навіяв,
Вповільнюючи ритм серцебиття.
Тремтить красива мрія на подушці.
Давай зігрію, подруго, твій сон.
Згадай як ми в дитинстві на гілляці
Ловили промінь між зелених крон
І все нам щастя падало в долоні -
Велике щастя ще малих людей.
З тобою не страшать ні сиві скроні,
Ні калатання серця між ідей,
Ні спотикання, ні невдалі кроки
Вже не зупинять нашого вогню,
Бо ми з тобою вже багато років
Як одяглися у міцну броню.
Такий красивий місяць нас колише
У снах дитячих, сповнених тепла!
Навіть принишкли у куточку миші -
Їм також нічка казку принесла.
***
Так пролітають роки, наче дні...
Здається, тільки вчора дітлахами
Раділи сонцю й щастю по весні,
А вже дитинство манить тільки снами.
Свої вже діти он як підросли,
А там й онуки нагадають знову,
Що й ми колись такими теж були
І також мали радість за основу.
Проходить час, іде життя, іде...
Не зупинити й пауз не ввімкнути.
Колись усе минеться, наче день,
А ми того не встигнемо збагнути...
Так мало ще зробилось за життя!
Ще так багато хочеться пізнати!
Проходять дні без права вороття
І, Слава Богу, з правом виправляти.
Цінуйте, люди, кожен новий день:
Він неповторний і дорогоцінний,
Бо скільки ще їх Бог поклав до жмень?!
А треба встигнути зібрати все насіння,
Щоб передати дочкам і синам,
Бо поле людськості і доброти повинне
Родити і пшениці, і жита,
Що у віках залишаться нетлінні.
***
Ніде нема такої глибини
Як в неба, що над рідною країною.
Ніде нема такої сивини,
Як у густих туманах над рівниною.
Ніде нема тих відблисків очей,
Як в рідних, що завжди ступають поряд.
Ніде нема таких п'янких ночей,
Як біля того, хто твій ловить погляд.
Нема ніде ні щастя, ні добра -
Лише в твоєму серці все знайдеться.
Приходить якось у житті пора,
Коли картина з пазликів складеться
І зрозумієш: благо у житті -
Щасливим бути у собі самому,
В душі, в думках, в своєму відчутті,
Що там, де серце - завжди будеш вдома.
І не потрібно іншої землі,
Можливостей, грошей, вИзнання, влади...
Будуй, де ти, небесні кораблі,
Бо тільки сам стаєш собі в заваді.
Весь світ - в тобі, красивий і п'янкий,
Розхристаний перед твоїм ваганням.
Він завжди був і завжди буде твій,
Не відкладай на завтра починання!
***
Коли я впала - ти мене підняв,
Коли я плакала - сльозу мою утерла,
Коли я не приходила - чекав,
Коліно збила - кров цілунком стерла.
Коли я опинялась на межі -
Ти не давала помилятись кроку.
Коли писала, ще мала, вірші -
Ти зберігала їх багато років.
Коли нестерпно на душі пекло -
Ти підставляв свою долоню сильну,
Щоб знала я - усе, що не було б -
То не безвихідь, бо я - птаха вільна.
Ким стала б я без вас, мої батьки,
Моя надійність, вірність і підтримка?!
За всі пережиті і прожиті роки
Я дякую, що поряд щохвилинки,
Що ділитесь теплом своїх сердець,
Завжди є поруч у важку годину!
Хай береже вас Бог, Святий Отець,
Бо поки є ви - я іще дитина.
***
Жінки як квіти. Донька, чи матуся,
А чи бабуся – в кожної свій цвіт.
Ваш вік в троянду ніжну огорнувся
Й серед зими нашіптує «привіт».
Нове число серед життєвих кроків.
Новий період щастя і тепла.
Хай Бог дарує ще багато років,
Щоб доля до Вас щирою була,
Щоб діти Вам приносили лиш радість,
Онуки всі здоровими були,
Хай не торкнеться сивиною старість,
В здоров’ї до ста років дожили!
Хай мир і спокій буде у домівці,
Тепло – в душі, повага - між людей,
Хай Ангел намалює на листівці
Ще тисячі світанків і ночей!
Ну що тих п’ятдесят з маленьким гаком?! –
Як цвіт троянди у погожий день.
Дай Бог, ще сто у парі зустрічати
Серед дітей, онуків і пісень!
***
Якби ж можна світ обійняти,
Щоб зігріти теплом свого серця,
То я сонцем, напевно, була би,
А так... шлю всім обійми вітЕрцем.
Хай Вас Янгол крилом обіймає
І дарує надійність та спокій!
Хай обійми вас вдома чекають
У очах ваших рідних, у кроках
І у кожній маленькій усмішці.
Хай обійми дарують підтримку!
Обійміть своїх милих і близьких,
Подаруйте їм щастя хвилинку!
***
На уламках твоїх руїн
Я не буду ділитись болем.
Відредаговано: 26.01.2023