Казкове

***

А щастя любить тишу і єднання.

Воно клубочком горнеться до рук,

Коли панує у душі кохання,

Коли радієш успіхам як друг,

Коли в родині радісна подія,

Коли життя наповнене життям,

Коли збулася заповітна мрія,

Коли із серця викинув сміття,

Коли сім'я зібралася до столу

І всі здорові, і панує мир,

То щастя тоді стане за основу

І буде по житті орієнтир.

Йому не треба почесті й визнАння,

Воно не любить зайву метушню,

Бо щирістю і терпким сподіванням

Будує у серцях міцну броню.

***

Манила казка запахом добра

І обіцяла пригостити щастям.

Була вона вже згорблена й стара,

Та я повірила, що все їй вдасться:

Сказати правду між вигАдок снів,

Донести істину учинками простими.

Бо хто ж іще до неї так зумів

Буденності робити чарівними?!

З горнятком кави слухала її

(Ну що поробиш – то така вже звичка),

В уяві малювала ті краї,

Де панувала небоясна нічка:

В старій коморі жив руденький кіт

(Він завжди виглядав інтелігентом)

Й для мишок розкривав великий світ:

Читав вірші, повчання і легенди.

Він мав сім'ю. Руденьких кошенят

Любив носити у своїх кишенях.

Ті кошенята гралися в мишат

Й зерно ховали у маленьких жменях.

І був їх світ наповнений теплом:

Усі свої, хоч тісно, та щасливі.

Рудий безпечно спав спокійним сном

І снились йому сни завжди красиві.

Та якось завітав до них сусід:

Подертий, задня лапа перебита.

І дім щасливий став увесь на взвід -

Погодувати треба й відігріти!

І кошенята, й мишенята, й кіт

І кішка-мама все ладнали дружньо-

За кілька тижнів видужав сусід

Лоснилась шерсть й ступав доволі мужньо,

Та гризла заздрість кожен день його,

Бо він не мав ані сім'ї, ні щастя,

Тож став дурити друга він свого,

Що з мишами діждеться той нещастя,

Бо миші - то найбільші вороги,

Їх виживати треба із оселі,

Але не знав, що вже не до снаги

Розбити мрії щирі і веселі.

Рудий сусіда вигнав за те зло,

Що в душах поселити мав би розбрат.

Живе щасливо у сім'ї тепло,

І множиться любов щораз у стОкрат...

Замовкла казка. Кава допилась.

Із гарними думками ляжу спати.

Спасибі, що до мене ти зайшла:

Добро завжди потрібно пам'ятати.

***

Моє "спасибі" - щире і просте:

Я дякую усім, хто є і буде

В житті моєму світлим каганцем,

Бо ви - то найдорожчі в світі люди!

Спасибі Богу за Його любов!

Батькам спасибі за життя і ласку!

Діві Марії - за святий покров,

Сім'ї - за все тепло, любов і щастя!

Усім-усім, хто був, але пішов,

Хто словом, вчинком є зі мною поряд,

Для тих, хто вже у вічність відійшов,

Та світить мені посмішкою в зорях -

"Спасибі" я скажу на всенький світ,

Бо всі ви - то частинка мого серця.

На жаль, в житті так мало квітне цвіт,

А слово добре й у віках озветься.

***

В колисці спить малесеньке дитя, -

Колише його янгол чорноокий,

Що на війні віддав своє життя

За світле щастя і за ціль високу.

"Спи, сину милий,хай насниться сон

Про те, як на руках тебе тримаю.

Ти чуєш, моє серце в унісон

З твоїм маленьким зараз калатає!..

Та ні, не чуєш - серце моє спить

Десь у могилі степовій широкій.

За двох нас буде мама вже любить.

Он знову за дверима її кроки.

Як підростеш - її ти захищай!

Бо зараз ти для неї - найцінніший!

Мене, синочку, завжди пам'ятай:

Тебе люблю усього світу більше!

Спи, любий сину, янголом твоїм

Тепер назавжди стану я для тебе.

В житті тебе не бачив - не зумів,

Але дало таку можливість небо."

Колише тато сина на крилі,

Невидиму сльозиночку зронивши.

Пливуть у небі хмари-кораблі,

Жіночий погляд у вікні зловивши...

***

Зірочка перша на небі засяяла,

Щастя постукало в двері -

Добра щедрівка будинок осяяла,

Злагода повнить оселі.

Діти й дорослі збираються купками,

Йдуть прославляти новину,

Ту, що колись ще писалась пророками,

Діва родила Дитину!

Божого Сина Марія сповИла

В ясла поклала на сіно.

Зірка яскрава над ними світила:

Небо й земля - воєдино.

З року у рік люди дякують Богу:

Лине шедрівка усюди.

Сипле зерно щедрівник на підлогу -

Хай же достаток скрізь буде,

Хай доброта буде в кожному домі,

Мир вже настане в країні!

Хай благодаті осяє всіх промінь!

Злагоди й щастя в родині!

Доброго-щедрого вечора, люди!

Дай Бог, за рік святкувати!

"Щедрик-щедрівочка" лине усюди,

Свято іде в вашу хату!

***

Ми- надто різні. Надто різні ми.

Моя планета - ваше бездоріжжя.

У вас нема ні горя, ні війни,

У вас повітря - завжди свіже й чисте.

А ми всі тут, в цій втоптаній землі,

Лиш боремось за право просто жити

І за можливість на своїй ріллі

Своє зерно посіяти й скосити.

Країна наша - мрія серед мрій,

Та їй все не дають стояти прямо.

І замість квітів у землі сирій

Саджають міни і копають ями.

Забрало небо тисячі людей,

Які любили Україну щиро

І ллється кров з її палких грудей,

Бо не такої долі ми просили.

Не зрозуміти вам, що нам болить.

Ми - надто різні, надто різні з вами.

Ми живемо роки, а не лиш мить

Між протилежними часами й полюсами.

***

Витоптана стежка твоїх давніх мрій,