Січневе

***

М'якенька лапка стукає у шибку:

Біленьке тигреня дарує ласку.

Нічого, що дощі ідуть не зрідка-

Вони не заважають нашій казці.

Від завтра це пухнасте кошеня

Усенький рік над нами царюватиме.

Як виростимо миле тигреня,

Так воно нас щодня і захищатиме.

І що йому дамо, й чого навчим,

Тим нам віддячить на останок року.

Тож доглядаймо, ніжмо і любім,

Як хочем досягти мету високу!

***

Новий ранок із сотень у році...

Двадцять другий прийшов на поріг.

Вже упевненість є в його кроці.

Хоч іще не стоптав він доріг,

Та у серці - нев'януча віра,

Що добро він усім принесе.

Так багато собі понамріяв -

І дива...і вершини... усе:

Все, що так і не сталось хороше,

Все, що мріялось, та не збулось

І мільйони усмішок, і прощень,

Щоб з душею легкою ішлось.

Новий рік, новий день, нові кроки..

Починаймо життя своїх мрій!

Щоб крізь відстані і через роки

Ми раділи за вибір свій.

***

Десь зима переплутала вбрання:

У весняне тепло зодяглась.

Сонце ще посміхалося зрання,

Але синь сірим днем затяглась

І посипалась казка пухнаста

Білим пухом на голі поля.

Як же мало нам треба для щастя?!-

Снігом встелена змерзла земля.

Сипле радість. Всміхайтеся, люди!

День новий нам дарує дива.

Біла ковдра застелить усюди,

Знову біле зима одягла.

***

Сьогодні в тебе свято - іменини.

Я дякую тобі, що ти зі мною,

Ступаєш по моїх слідах щоднини

Моєю стежкою подекуди кривою.

Ти не лишав мене на самоті,

Тримав за руку у важку хвилину.

За те я щиро дякую тобі,

Що ти мене зберіг і не покинув.

Разом: життя і кожен новий день.

Разом: усмішки, біль, переживання

І в час тривоги, суму, в час пісень,

І в радості, і в мить розчарування

Ти огорнеш невидимим крилом,

Поплачеш, щоб не знала, й знову щиро

Торкнеш цілунком лагідним чоло,

Щоб вірила і Господа молила

За рідних, за сім'ю, за те добро,

Що Він дарує кожен новий ранок,

За те, що знов беру своє перо

Як інструмент словесних витинанок.

За все, що в серці, дякую тобі!

Ти вчив мене ніколи не здаватись.

І в тиші, і у гамірній юрбі

Я знаю, що ти поряд, мій крилатий.

***

Мій Отче, я прошу Тебе: прости

За все, що я роблю не так як треба!

Я знаю, що мій хрест мені й нести,

Та хочеться торкнутись Твого неба.

У променях Твоєї доброти

Мені не соромно сказати "Я кохаю!"

У світі стільки злоби й темноти,

Що радість і не в радість відчуваєм.

У ласці Твого слова і життя

Хай прикладом послужить сокровенне:

У щирості немає каяття,

Прекрасним може бути і буденне.

Ми дивимось новини: більш про смерть...

(На жаль, в них - надто мало позитиву).

Затягує фальшива круговерть,

Але життя - не гонки креативу.

І скаже хтось: учинки - на показ.

Я з вами не погоджусь, рідні люди,

Бо стільки зустрічаю щирих фраз,

Що їх на все життя для когось буде.

І бути прикладом добра - то є не гріх,

І бути прикладом любові - не осудно,

І біль ділити легше - на усіх,

Бо ми - одна сім'я, бо ми всі - люди.

А заздрість... якщо є вона в комусь,

То скрізь шукає приводи для злоби.

Щоб не було її в душі, молюсь,

Бо то є корінь вічної хвороби.

Не заздрість, люди, бо тяжкий то гріх.

Ісус життям за неї розплатився.

Знайдіть у щасті ближнього утіху.

Хто вірить у добро - не помилився.

І хай сусід, чи брат, чи просто друг

Живе чи щасливіше, або краще:

Не осудіть - ми різні всі навкруг.

У кожного - своя ціна багатства.

***

Кутя святкова на столі,

Заправлена бажанням щастя.

Надворі світять ліхтарі…

Хай все складеться, все удасться!

Сім’я зібралась за столом

Святвечір зустрічати разом.

Мороз лиш ходить за селом,

Чекає заповітну фразу…

І душі радісно горять

В передчутті земного дива.

Назавтра будем прославляти

Того, Хто вірив незрадливо

У доброту людських сердець,

У справедливість і смирення.

Пробач за все, Святий Отець! –

Кожен промовить одкровення.

Й залишить ложку на добро

В куті, аби усе велося.

А Дух Різдва вже за столом

Витягує собі колосся

На щедрий рік, на благодать

І роздає тихенько дітям.

Маленькі янголи біжать

Свого Спасителя зустріти.

***

Родився Син, що посланий Отцем

На викуп всіх гріхів людського роду

З душею Бога й найсвітлішим серцем,

Щоб дарувати праведним свободу.

Мале дитя, без почестей царя,

Між простоти й убогості з'явилось.

Раділа Йому матінка - земля

І зірка в небі радісно світила.

Правдиві серцем віднайшли свій шлях:

Іти слідами Бога у людині,

Бо їм зоріла віра в небесах:

Отець за них послав на землю Сина.

І всі Його учинки і слова,

Занесені до Нового Завіту,

Показували- в світі є дива,

Є істина, що тайною покрита.

Пройшли не рОки - тисячі років,

Та віра збереглась у чистих душах.

А скільки було пройдено шляхів,

А скільки залишилось ще заблудших!

Вже вкотре світить зірка в небесах,

Новину сповіщаючи про диво

І світло оживляючи в серцях

У істину одвічну й незрадливу:

Хто має чисті наміри й думки,

Хто прагне доброти в житті своєму,

Той творить щастя з легкої руки