Слово

***

Така доброта, коли небо торкається скронь,
Коли тепле сонце знаходить свій дім у серці,
Коли милосердя ласкою лине з долонь,
Коли все навколо - казка і так не здається. 

Та вся та любов, і відданість, і тепло
Чомусь тільки дітям найбільше між всіх доступні.
Дорослі забули, де радості б'є джерело,
Серця їх - найбільше закриті і неприступні.... 

Що робить із нами життя і невпинний час?
Коли ми встигаємо стати такими черствими?
Навіщо прекрасне хтось забирає в нас?
Чи просто ми самі його зберегти не в силі? 

Дитяча наївність не розбивалась об зло,
Дитяче серденько образ не збирало ніколи
І все було чистим, і правильним все було...
Мабуть, неуважно ми вчились в життєвий школі...

Забудьмо усе, через що пройшли дотепер!
Якщо в серці - холодно, а в душі - неспокійно,  
Якщо кращий світ в минулому десь завмер:
Вчимось знову жити відкрито і гармонійно, 

Так, щоб добро торкалося знову скронь
І тепле сонце знаходило дім у серці,
Щоб милосердя текло із ваших долонь,
Тоді все прекрасне у душах людських проснеться.
 

Введення

Сьогодні Твоє свято, Божа Мамо!
І цілий світ вклоняється до ніг.
Сьогодні ти прийшла до Його храму
Ступила вперше на Його поріг, 

Щоб вирости в молитві й покаянні,
Просити Бога за усіх гріхи.
Сьогодні вперше у святому храмі
Вже визначились всі Твої шляхи. 

Пройшли роки, і тисячі, і більше...
Та просиш знову Сина за всіх нас:
Таких слабких, невпевнених і грішних,
Щоб Він пробачив і від зла нас спас. 

Свята Маріє, світлим омофором
Ти наші душі й віру огорни,
Щоб залишались ми завжди з Тобою,
Від бід, тривог і горя відверни! 

Хай люди Твою жертву пам'ятають
І відданість маленької дитини,
Хай віра і любов лише зростають!
Моли за нас, Заступнице, у Сина!

***

Ти думав про неї, напевно, уже забагато,
Лише у душі сам дозволив собі не мовчати,
Проте робив вигляд, що зовсім вона нецікава,
А серце... воно ж не навчилося бути лукавим. 

У істинах правди ти не шукав пороги,
Бо думав, що - різні і різні у вас дороги,
Та в Бога на все - свої власні плани і цілі.
Тікай від любові, поки ще серце ціле! - 

Вона не спитає, чи хочеш ти так страждати,
Чи втримаєш віру у невагомих лещатах;
Вона дає шанс бути справжнім, гідним і щирим,
Вона вчить добра і розправляти вітрила. 

А в тебе ж усе - розрахунки і правильний вибір,
А в тебе життя, наче мистецтва витвір,
Та все в ньому - фальш, всередині - холодно й пусто,
Як річка, що висохла, чи поміняла русло 

Й залишила порох мрій і стрімких фантазій, 
І серце гаряче, що не було в рівновазі...
Тепер обирай: чи красива ілюзія щастя, 
Чи вихор любові, що втримати, може й не вдасться. 

Життя - лиш одне і не буде можливості більше.
Хай серце страждає - бувають тривоги й інші...
Та лише в любові нам відкривається істина, 
А так - все буденність, і млявість, і тишина... 

Роби помилки, але думай як їх виправляти!
Якщо б'ється серце, то має воно покохати!
Шукай ту єдину, що стане твоїм натхненням,
Тоді ти побачиш: любов - то благословення! 

Не бійся того, що у тебе не вийде зробити,
А бійся того, що ти міг вже свій шанс упустити!
Якщо не твоє - не іди! Нащо муки й страждання?!
Коли ж то твоє - не впусти! Нема краще кохання!

***

Доброго ранку, тобі, новий день!
Бачиш, ми знову зустрілись.
Разом зі світлом приходить натхнення -
У виборі не помилились. 

Промінь холодний торкає вікна.
Яка ж в нім солодка спокуса -
Випити день цей до краплі, до дна,
Щоб завтра він знову вернувся! 

Біла хмарина цілує блакить - 
Й сонце у білий вже вбралось.
Як я люблю цю довершену мить,
Коли життя привіталось! 

Доброго ранку, тобі, новий день!
Будь на усмішки багатим!
Щастя назбируй до свОїх кишень!
Вчи нас життя цінувати!

***

Ніч опустилась тихо 
Ковдрою теплих снів.
Щастя сказало: дихай!
Ти правильно все зробив! 

Там, де кінчаються весни
Перших життєвих змін -
Страх до основи скресне,
Наче ти - не один. 

Серце таке наївне - 
Вірить усім словам.
З долею неодмінно
Треба зустрітись вам. 

Й доки душа літає
Десь серед власних мрій, -
Дух вже давно чекає,
Хто його в ніч зігріє. 

Сни за межею граней,
Там, де немає веж.
Ніч опустилась рано.
За нею ти лиш не стеж. 

Всьому - своя година:
Щастю і теплим снам,
Адже ти - просто людина,
Хоч непокірна вітрам. 

В сні забувай тривоги,
Літай, наче вільний птах.
На завтра - нові дороги,
На вчора - пройдений шлях.