До зірок

Босоніж по зірках

Між зір я намалюю власний шлях,
Де не стелились роздуми людини,
Де небо не збагне, що я віднині
Ступаю лиш босоніж по зірках. 

Хтось там ліпив мою незрілу долю,
Допоки я їй нАчинку шукала,
За мирним світом мрій спостерігала,
Аби лиш не потрапити в неволю. 

Зефірне слово, чи гілчаста фраза,
Та обрій не хотів намалюватись,
А я - боялась знову закохатись,
В полон натхнення кинутись одразу. 

Отак і йдемо з мріями під руку
У дивний світ, що стелиться жагою
До пізнання, надією живою,
Де не знайти нерозуміння муки. 

Між зір я намалюю власний шлях:
Лиш той, що хочу бачити насправді.
Невже мої всі потуги не варті
Босоніж походити по зірках?!

Магічність кохання

Кохання диктує правильний вибір

В жорстокості світу, у вигадці снів.

Воно – нереальне. Це – інший вже вимір

Краси і добра, стежки віри в житті.

Його не скорити, не вбити ніколи,

Не вирвати з серця, з душі і з думок.

Йому не важливо, що буде довкола,

Коли воно робить свій впевнений крок.

Кохання повітрям твій світ огортає,

Чарівними митями казки буття.

Воно не здається, назад не вертає,

Упевнено йде лиш вперед, в майбуття.

Тендітне і ніжне, як паросток сонця,

Що раннім теплом замалює весну,

Що лагідним дотиком прямо в віконце

Магічність посіє усюди рясну.

Так важко знайти у кругах сьогодення,

У тернах печалей, турбот і негод,

Те вічне й раниме, прекрасніше вчення

Сердечних польотів, душі нагород.

Воно таки варте тих пошуків вічних,

Невтомних блукань між хурделиць життя,

Бо в ньому – любов і чарівна магічність,

Бо в ньому – надія і серцебиття…

Рими

Не все у римах варто розуміти.
Вони такі: живуть своїм життям
Від прагнення у вічності горіти,
Не знаючи і кроку вороття. 

Те, що родилось з ними у тандемі -
Поезією люди завжди звуть,
Та втрачені думки уже даремні,
Бо невловима та натхнення суть, 

Яка в творінні нових оберемків
Букетів застарілого життя,
Шукає цвіт ще тих, прадавніх лемків...
І не знаходить більше вороття... 

Такі тендітні ті пелюстки серця
І квіти душ, що прагнуть висоти,
Але не мають страху, що порветься
ШОвкова нитка, по якій іти 

Між двох світів, між різних паралелей...
Усе то - лиш розплата за знання,
Що проростуть в жагу, подібно скелі,
Що римами малюють пізнання.

Живи!

За межами часу: туди, де сплітаються ріки

Віків і невпинності, вічності всього буття

Нема круговерті, поспішності, вчасності, ліку, -

Там все оповите чарівністю просто життя.

Спинились комети із поглядом ніжної лані

І зорі пророчать щасливий, омріяний шлях.

Ми всі особливі, якщо від кохання кохані,

Магічність і диво приходять не лише у снах.

Таке неймовірне усе, що з душею у парі.

Галактики усмішок – ось де прозорості мить.

І серце безмежне щоразу літає у хмарі,

Коли найцінніше і справжнє в тих душах бринить.

Відкрити себе для вітрів, що гуляють у небі,

Для променів сонця, засіяних у кришталю,

Солодкому подиху, ніжності, щастя потребі,

Мелодіям дум, що наснились вночі скрипалю.

Життя – чистий сон, оповитий живими казками.

Шукай саме ту, що припала тобі до душі.

Малюй власний світ яскравих відтінків мазками,

В думках і на серці пиши одкровення й вірші!