Весна

Іде весна

Народжується новий, інший день…

В передчутті можливостей весь космос.

Птахи серед сніжинових пісень

Зривають на гілках весняний голос.

І капотить із даху первоцвіт.

Весна прийшла хурделиці оркестром!

Із подихом недуги цілий світ

Вперед, до перемог нових несеться.

Махнуло небо весняним крилом.

У чистоті повітря крапля бруду.

Сім’я зібралась за одним столом,

Бо попри все, ми, в першу чергу  - люди.

Розбився вітер променем тепла,

Земля стомилась від зимових співів.

Зелене щастя в новизні стебла

Пророщує зерно нових сузір’їв.

Прийшла весна у білосніжній сукні.

Змінила хід історії на мить.

Сопілку дістає з старої скрині –

Струмком мелодія у гаї забринить.

А я так хочу...

А я так хочу тільки краплю щастя,

З якої хмару виростити вдасться,

Бо згодна і плекати, і любити,

Аби лише в тій хмарі завжди жити.

Там розбредеться цілий світ ілюзій.

Там зрозумію, що помилки – друзі,

Бо лиш вони навчають цінувати,

Робити висновки і більш не повторяти.

А я так хочу бути тут і зараз,

За гранями знайти незвичний образ,

Прожити мить сповна і недарма,

Допоки в серце не прийшла зима,

Допоки літо грається у жмурки,

Промінчиком тепла сповняє кульки,

А серце пахне щастям і добром,

Наповнюється зримістю нутро…

А я так хочу відчувати силу неба

І розуміти: ось вона –  потреба

Значимості для власного сумління,

Родючої землі артеріям коріння,

Родини й роду і сім’ї наймення…

У цьому всьому завжди є натхнення.

А я так хочу в жменю час зловити,

Щоб зрозуміти: так я буду жити.

***

У невловимості щоденного буття

Диктує день свої права і звички,

У спалахах випробувань життя

Малює долю лініями стрічки.

Отут, в цю мить, народжується час.

І ким ти будеш? Подих – вже минуле.

Усе для нас і все – заради нас:

І те, що буде, й те, що вже відбулось.

Що зобразиш на долі рушнику?

Що замалюєш барвами веселки?

Свою упертість, працю кропітку

Проростиш квітом ніжної фіалки,

Посадиш дерево надій і сподівань –

Хай виросте й дарує людям щастя,

Розквітне квітом мрійностей, бажань

Плодом дозріє, щоб під ноги впасти.

Солодка втома праці для людей

Огорне душу впевненістю в завтра

І вирветься любов’ю із грудей

Одвічних істин загадкова мантра.

І дух воскресне в просторі буття!

Світ любить тих, хто правди не боїться,

Бо лиш такі не кануть в забуття.

Шкода, що рідко з ними можна стріться…

Оновлень час

Оновлень час… Тільки він свідок весен,

Коли життя бурлило і цвіло,

Ще до і після пізнання ремесел…

Як же багато їх уже було!

Весна прийшла легким торканням вітру,

Солодким щемом пізнання жаги.

У двадцять першім році, у столітті

У масці зустрічаючи сніги…

Такі великі і красиві цифри!

Та не змінились ми і наша суть.

Повз літ життя проходять нові титри,

Та тільки пустоту в собі несуть.

Нема насичення прекрасним і чарівним,

Немає тяги до великих справ.

Досягнення суспільства… знов сумнівні.

Хто ж з нас собі хоч істину надбав?

Оновлень час… Весна вже на порозі,

Але душа стомилась від вагань.

Ступаємо по стоптаній дорозі,

Крізь міріади не нових надбань.

Весна в житті 

Забуті сльози проростають чуйністю,
Забутий біль - переживанням і добром,
А щастя забринить багатострунністю
Під неба синього надійності чолом. 

У круговерті почуттів і прагнень
Ані на мить не спиниться земля.
Знайти б шляхи від вітродуїв марень
У світ, де хлібом дихає рілля. 

Забуте щастя - гірше від полину,
Забуті помилки не змінять справжню суть.
З старими шрамами зустріти нову днину, 
Щоб оновитись і собі коли-небудь. 

Усе прожите, наче сніг, розтане, -
Аби лиш користь принесла вода.
Після зими весна таки настане,
Вже чується між трав її легка хода.