Воїн

Шлях мирного воїна

Шлях мирного воїна... Більшості - лиш таїна,
Але щось важливе тримає у собі вона.
Знайти б ті ключі, щоб проникнути далі, за грань:
Без зайвих питань і без виниклих вмить зволікань.
Шлях воїна миру... Куди він мене приведе?
Як паросток віри, - від сонця надії зійде,
Так вибраний путь заведе до глибин розумінь,
На кожному кроці кладе щось в скарбничку умінь.
Шлях воїна миру... Віра й надія як щит.
Мечем стало слово, що в битвах так гостро  блищить.
За правду і мудрість - одвічна в житті боротьба.
І знову до зброї - настала нова вже доба!

***

Я присвятила не один свій день

Пустим словам, і згадкам, і учинкам,

Пояснюючи всім: я просто жінка.

А час спливає, мов пісок із жмень.

І пропливають повз пухнасті хмари,

А я свій погляд все спрямовую униз,

Шукаючи у тінях ніжних рис.

В багні доріг знайти б небесні чари!

Ранковий вітер холодить траву,

Та я надихатись не можу тишиною,

Самотністю насичуюсь земною,

Тримаючи свій човен на плаву.

Із кожним днем все більше пізнаю

Той світ, що простелив свої обійми

Крізь процвітання, мир, криваві війни,

Тримаючи за руку на краю.

Ловлю себе на думці, що між небом

І серцем  - невловиме притяжіння,

Але земне захоплює тяжіння:

В буденних справах також є потреба.

Знайти б ту грань, коли баланс у всьому

Дарує мир і серцю, і душі…

Мабуть, тому, народжує вірші

Той дух, що не бажає знати втому.

Ми – українці

Ми – люди серця, в нас відкриті душі.

Мабуть, тому на стомленій землі -

Такій багатій і прекрасній суші -

Будуємо небесні кораблі.

Ми віримо словам без застережень,

Даруємо і відданість, й любов,

А силу духу – в небо без обмежень,

На жертву – до краплини сильну кров!

Ми – українці! Нація сильніших!

Шкода, що лиш доводимо усім,

Що ми – їм не раби, ми є мудріші,

Та дурнями хрестились між чужих…

Чому подобається нам страждати?

Не наш це дух, не наший генокод!

Ми вміємо завжди перемагати!

Ми боремось, бо сильний ми народ!

Яка насичена історія глибока!

Який незламний, нездоланний дух!

Усюди рай, куди не кинеш оком,

Усюди казка на землі навкруг!

Цю землю Бог благословив натхненням,

Їй дарував багатства і красу,

Та завжди заздрять гості чужеземні

Ланам, лісам, озерам. Ось де суть:

В бажанні володіти цілим краєм

В гонитві за нескорений народ!

Та ми і далі, як раніш, кохаєм!

Ми – українці! Це наш генокод!

Боротьба воїна пера

Боротися за право бути чесним, 
Боротися за власні почуття,
Щоб у душі знов розцвітали весни,
Щоб відчувати смак свого життя. 

Боротися за право бути в парі.
Боротися... Життя - то боротьба.
Завжди кулак тримати для удару...
Знайти любов, коли іде сівба, 

Бо як з любов'ю сіється і жнеться, 
То у плодах є користь і добро,
То й боротьба із легкістю дається...
І в боротьбі тій зброєю - перо. 

Життя - випробування для сміливих
І боротьба у ньому як закон.
Боротися пером тому властиве,
Хто в доброті знайшов свій полігон.

Воїн світла

Новий ритм життя рубцює старі рани.
Не дано їм більше закровити.
У душі і серці звожу нові храми - 
Хочу йти вперед і далі жити! 

Що залишене в минулому - лиш попіл.
І не варто Фенікса шукати.
Серце буде битися аж доти,
Поки зможу справжність відчувати. 

Чистого повітря новий подих...
Як багато невідомого ще буде!
Та між слів і фраз блукає надих,
Та між почуттів - заходять люди. 

Воїн світла не боїться битви, -
Війни загартовують не силу,
Але віру у просту молитву
І у дні майбутні легкі та щасливі. 

Новий ритм життя веде на поле битви.
Й не важливо як війна скінчиться, -
З крові й поту проростають квіти,
З віри - світло у пітьмі сочиться.