Коли щасливі
Коли щасливі – крила виростають!
Так мало щастю треба: краплю раю,
Але багато необхідно, щоб збагнути,
Що легко вільним і щасливим бути:
Потрібно лиш позбутися каміння,
Що душу перетворює у тління,
Що роз’їдає серце кислотою.
Чи можна в небутті бути собою?!
Коли щасливі – серце, наче злива,
Що омива безмежності красиві,
Де розкриваються бутони сподівання,
Душа шукає вічного кохання.
Не варто зупинятись на невдачах.
Вбивайте на корінні плід ледачий,
Бо варті зорі збитих ніг до крові, -
Вони в стократ віддячать у любові.
Коли щасливі – сонце зігріває
І небо душу щемом огортає
Й надією на добре майбуття.
Без щастя чого вартує життя?
Дорога до щастя
Не ті слова, не ті думки і вчинки…
Самотнє серце назавжди одне.
В словах і фразах не знайти смітинки,
Але життя – невтішне і сумне…
Розмиті дні й палка необережність.
Та ну його усе! Не треба так,
Переступи крізь граблі застережень!
Знайди свій власний невловимий знак!
Створи свій сенс! В уяві, чи у книгах –
Десь є той шлях, що маєш ти пройти!
Після морозів настає відлига…
Є інші плани, інші є світи!
Життя одне! Не розміняй на сльози
Безцінні дні і миті чарівні!
Тобі іти лиш по своїй дорозі.
Не треба берегти згадки сумні!
Переступай крізь камені недбальства,
Стирай у пил самотність та нудьгу!
Кожного з нас в житті чекає щастя –
Не пропусти, ідучи по шляху,
Бо може воно здатись неважливим,
Або ще замалим, чи не твоїм –
Не упускай, не трать дарма хвилини –
Воно безцінне завжди у житті!
Знайди його у погляді чи слові,
Лови його у посмішці дітей!
Воно веде до щирості й любові.
І ти у ньому – справжній Прометей!
Ця мить
Одяг - пелюстками до ніг…
Ніжний дотик твоєї руки…
Подих стримує серця біг…
Ці секунди на цілі роки.
Очі в очі – і де в них кінець?!
Не пізнати душі глибину.
Й не важливо, чи справжній вінець
Ти вдягаєш на серця струну.
Не важливо, що буде колись.
Тільки тут в цю секунду ми є.
Я не знаю, кому ти моливсь,
Але серце отримав моє.
Недоподих – у ночі пітьму,
І розряди по венах біжать.
Чи торкнусь, чи тебе обійму –
Душі голі давно вже лежать.
Слів не треба, тому й мовчимо.
Хай тіла розмовляють за нас!
Мов по швидкісній трасі мчимо –
Кожна мить – то безцінності час!
Топиш в ніжності, серце горить!
Посплітались і душі, й серця.
Може, пам'ять колись заболить,
Але зараз нема в нас кінця.
Чиста душа
Чиста душа у незграбності світу
Шукає спасіння у подиху рим,
Вирощує власні, захмарені квіти
І тішиться запахом їхнім крихким.
Таке невловиме, зворушливе слово
Шепочуть крізь пазли закриті вуста.
Душа не змарніла, не треба їй нова
Одежа,
хоч скринька завжди залишалась пуста.
У світі, де більше брехні, гнилі, бруду
Існують і чисті, прозорі струмки.
Немає там трендів, тому і не людно,
Хоча напувають найбільші річки.
Якби ж крізь слова ми побачили думку,
Якби ж через злобу відчули і біль...
Комусь співчуття прирівняється трунку,
Та чиста душа світло тче звідусіль,
Бо в щирій любові купається зранку,
В постійній турботі проводить свій день.
Ховає жалі в невагомості банку,
Аби утопити їх всі між пісень.
Їй важко змиритися з підлістю світу,
Їй щемко недихати чистим дощем.
Але її суть приведе до зеніту
Любові та віри під правди плащем.
До щастя
Стираєш аркуш... Знову хочеш чистий.
Так не буває. В помилок ціна -
Частинка бусинок з життєвого намиста,
З гітарних слів розірвана струна.
Боїшся бути справжнім і собою.
Чужі устави - найвірніший шлях.
І кожен день, розбавлений журбою -
Не крок вперед, а вічно владний крах.
Змінити все - лише потрібна воля,
Краплинка віри у прості дива.
Знайти свій сенс... Все зміниться довкола,
Набудуть значення учинки і слова.
У почуттях душа шукає щастя
Й можливостей спіймати влучну мить,
Коли життя враз зрозуміти вдасться,
Коли стара помилка не болить...
Відредаговано: 26.01.2023