Історія Лісової Царівни

Немов яскрава зірка у пітьмі,
Манила недосяжністю своєю.
Малюючи узори чарівні,
Насичувалась небом і землею.
Їй посміхався кожен дикий звір
І листя на деревах шепотіло
Про неймовірність білосніжних гір,
Які вона найбільше полюбила.
Її краса - шалений зорепад.
Її усмішка - роси на світанку.
Хоча пережила не сотню зрад,
Та все ж себе вважала за коханку
Німого місяця, що тільки роздивлявсь
Зі свого трону її ніжне тіло,
Невинним поглядом щоразу упивавсь 
Й піснями, що магічністю манили.
Ця Мавка - то царівна лісова.
Їй підкорилися і Фауна, і Флора,
Для неї зеленіла скрізь трава,
Для звірів лісових вона - опора,
Бо захищала всю свою сім'ю:
Ведмедів і вовків, оленів, лисів...
Із вітром бавилась на урвища краю,
Плекала цвіт закоханих нарцисів,
Гойдалася по ночах на вербі,
З русалками на озері купалась,
Не дозволяла страхові й журбі
Хоча б на мить з собою залишатись.
Любила все довкола, та найбільш
Чекала ранку, щоб зустріти сонце,
А потім йшла по лісі босоніж
До хати край болота, де в віконці
Мавка могла побачити його - 
Своє прокляття - сина лісоруба,
Такого до первісності чужого,
Але із тим і до знетями любого.
Сама себе корила за жагу,
Та чим сильніш коханню опиралась,
Тим більше утрачала рівновагу -
Тим більше розуміла: закохалась...
Її манили обриси людські
Міцного тіла із душею й серцем.
Такі несхожі, різні, неблизькі,
Та його запах по нутру несеться
Отравою, що розум полонить.
І всі думки назавжди забирає.
Та чи людина зможе полюбить
Царівну лісову, що ще не знає,
Яка буває різна та любов?!
В людськім роду кохання - як шаленство.
Комусь воно - неначе друга кров,
А для когось - хвилинності блаженство.
Спостерігає Мавка звіддаля,
На відстані кохає і страждає.
І плаче снігом втомлена земля:
Хто їхню долю зітре чи з'єднає?
Пройдуть роки - схолоне в жилах кров.
Назавжди розійдуться дві дороги,
Але та чиста й віддана любов
Знайде свій шлях до вічності порога,
Нехай не з ним, то з іншим юнаком,
Котрий відчує серцем й зрозуміє,
Що найсильніше почуття - любов.
Своє життя віддати він зуміє
За лісову Царівну, бо навік
Лише разом в гармонії з світами
Вони навчаться жити. Людський вік
Не володітиме їх долями, життями.
А поки... тільки час їх путівник.

Любі мої читачі, буду безмежно вдячна вам за зірочки та коментарі- вони надзвичайно надихають писати для вас більше і більше)))

Ви в мене - найкращі!