Я - твоя
До книги Алайни Салах «Його студентка»
Між камінням житейських буднів,
Крізь подерті до крові ноги
Я шукала місцини людні,
Щоб не збитися із дороги,
Щоби сенс не свого бажання
Не згубити крізь сумнів часу,
Щоби вірити у кохання,
Не збивати штирів каркасу
Того слова, що зветься «щастя».
Та тебе на шляху зустріла.
Я надіялася, що удасться
Присмирити розкриті крила,
Але ти мені дав надію
На усе неможливе досі.
Я тобі більше себе вірю.
На каміння ступаю боса…
Але ти роздираєш рамки –
Ран немає, бо камінь плоский.
Я з тобою хотіла б ранки…
Я з тобою хотіла б осінь…
Страх тікає зі шляху правди.
Ти відкрив на минуле очі.
Оправдання немає зрадам,
Та без тебе я вже не хочу!
Я – твоя, - на цю мить, назавжди.
Бо з тобою живе кохання.
Крізь дзеркала простої правди
Оживають мої сподівання.
Я більше не його
До книги Аліси Ковалевської "Віддай йому себе"
Я заховалась від нього у темному серці туману,
Я забувала його в чорноті пряної ночі,
Я не хотіла клятви в нікуди й обману,
Я не хотіла знову знайти його очі,
Щоби тонути у погляді й рабстві покори,
Щоби згадати минуле, якого не сталось.
Спогад прямує у небо нічне неозоре,
Де я повірила, що навіки закохалась.
Та не судилось, хоч скарб я дістала від нього-
Милу чарівність, що бігає поряд як янгол.
Він мене змусив піти, як рабу, до чужого
Але вернулась вся підлість йому бумерангом.
Інший мене зрозумів через біль і ненависть.
Я не хотіла для нього ставати хоч кимось,
Але в душі народилося щось із забави,
Заради чого від тебе назавжди звільнилась.
Що він чекає від мене? Нічний незнайомець...
Може, для нього я також - хвилинна забава?
Він - незбагненний, або до знетями безумець,
Та лиш для нього тепер до знемоги ласкава...
Мій вибір
До книги Алайни Салах "Порочная месть"
Так, і зовсім ти не ідеальний.
Та у серця вибір - тільки свій.
Вечір нерозділений прощальний-
Одну мить - лиш мій, і знов чужий.
Стерти б всі ілюзії назавжди,
Але почуття - то не предмет.
І нікуди вже не діти правди:
Моя любов для тебе - інструмент.
Ти так уміло забираєш серце
І кожну думку, кожну вільну мить.
Тепер воно для тебе тільки б'ється,
І через тебе вкотре знов болить.
Даруєш то веселку, то лиш сірість.
Мене ти не обрав. Обрала я.
В тобі - усе прекрасне, а сміливість
Чи ризиковість - риса то моя,
Однак, про вибір свій я не шкодую,
Бо ти один у серці - на життя,
І хай це почуття більш не відчую:
Ти - подих мій, моє серцебиття.
Один серед усіх - для мене - всесвіт.
Люблю не "через", але "всупереч".
Можливо, ти свій шлях уже накреслив,
Та серед нього я стою, доречі.
Твої слова
Куди мене ведуть Твої шляхи?
Так страшно загубитись в сьогоденні!
В польоті застигаючі птахи
Все манять у щоденності буденній!
Кудись іти, чи прагнути висот?
Твої підказки дуже необхідні!
Знайти б в собі ще парочку чеснот,
Бо ті, що є – якісь нестерпно бідні.
Чого шукаю, знати б хоч самій,
А то мета міняється щоднини.
Хоча б на мить у посмішці пустій
Знайти відкритість щирої дитини!
Та й так дарма, усе пусті слова…
Хай буде все лише по Твоїй волі!
Ця гілка непорочна часова
Секунди відміряє мнимій долі.
Усе забудеться, зітреться, наче сон
Й залишаться емоції і вчинки.
Коли душа із серцем в унісон
Нестимуться до крайньої зупинки,
Тоді себе спитаю і Тебе:
Чи варті були дні, прожиті мною,
Того, щоб я так прагла до небес
І хоч на мить зустрітися з тобою?!
Відредаговано: 26.01.2023