Всесвіт

Він...

Він на тебе дивився мільйоном зірок,
Він тебе колисав під цвітіння садів,
Він тобі дарував ніжний запах квіток,
Він тебе береже, ще відколи зустрів.
Він - твій світ, він- твій шлях, що для себе обрав
Через помилки й біль, через щиру любов,
Він тебе як дитину свою покохав
І в тобі - його серце, душа, його кров.
Він тобі дарував перший подих і звук,
Перший дотик і погляд, усмішку небес,
Він тебе пригорнув до своїх сильних рук,
Щоб уже після смерті ти знову воскрес.
Він завжди у тобі, або поруч, разом,
Він тебе піднімає, коли спотикнувсь.
Коли двері закриті - відкриє вікно,
Тільки б ти як людина, у ньому відбувсь.

***

Чим ти кращий за мене?
Твої вірші не пахнуть дощами.
Твої рими шалені 
Розносяться знову вітрами.
Ми на різних планетах.
Дві різні у нас паралелі.
Я - у іскрах комети,
А ти - в відображенні трелі.
Хто давав тобі право
Вершити чужими життями?
Та для тебе все мало:
І бурі не спинять з дощами.
Ти мене поучаєш
Як маю я далі писати...
Та душі ти не знаєш!
Не дано тобі відчувати.
В ідеальності рим
Я не бачу ні іскри любові.
Завжди був ти черствим
Від слова до власної крові.
В моїх віршах - життя,
А в твоїх - загубилися смерчі.
Не шукав вороття,
Хоч воно вже й саме не вернеться.
Це мій голос душі,
А у тебе - лиш ямби й хореї.
Ідеальні вірші,
Щоб отримати нові трофеї.
 

Наше життя

Стомлено, зболено серце щемить.
Ти видихаєш, бо я - лише мить.
Звідки нам знати, що хоче душа,-
Без совісті й серця не варта й гроша.
Я прокидаюсь, коли ти ще спиш...
Я помираю, коли ти кричиш...
Хочу до тебе, в твій ніжний полон,
Хоч інколи думаю: мабуть, це сон.
Що ми знаходимо в ритмі життя?-
Кому милосердя? Кому каяття?
Хто береже нас від шквалу брехні?
Сама визначаю, що треба мені.
Ритми як рими - прямо у ціль.
Для когось - значима, для інших- лиш міль.
Хтось оправдає, а хтось дорікне.
Але ніхто так не знає мене 
Як твій теплий погляд і сонце в очах,
Як ніжність долоней, зациклений страх
Утратити те, що дорожче життя.
Не нам нас судити, нема вороття.
Така одержимість як подих чи рух.
Що нами керує: душа, або дух?
І в горі, і в радості - тільки разом.
Це справді життя чи омріяний сон?

 

В твій День народження

Ти просто жінка... Але так багато
В тобі любові, щирості, добра!
В Твій день тобі я хочу побажати:
До негараздів стався, мов це гра,
А успіхи і щастя - тільки в серце
І у надію щиру відкладай!
Хай по життю усе тобі вдається!
Знайди і на землі Свій справжній рай!
Цінуй прекрасне, май щоднини змогу
Спостерігати щирість і любов.
Не бійся незнайомості дорогу-
Вона веде до благості обнов.
Лишайся завжди тою, ким у серці
Себе ти бачиш. Цей прекрасний світ
До тебе хай любов'ю лиш озветься 
Ще не один десяток гарних літ!

Сльози...

Застигли сльози на секунди часу...
Я їх давно не кликала у гості.
До них я відчувала лиш відразу,
Коли вони сиділи на помості
В очікуванні вічної потреби,
Бо думали - я з ними поріднилась.
А я себе картала, що не треба,
Аби вони в душі моїй селились,
Та інколи так важко примиритись
Із болем, що насухо крає душу!
Невже не краще сльозами умитись?!
Аби у чистоті збагнути - мушу
Боротися за світле і прекрасне,
За те, що досі ще не цінувала,
Щоб небо наді мною - завжди ясне,
Нова можливість через тлінь настала.
Щоб не здаватись, не коритись долі,
Що інколи ножем черкає серце.
Надійний панцир викувать для волі,
Що завжди на свободу тільки рветься.
Та навіть найсильнішим треба сльози,
Аби відмити бруд нерозуміння,
Щоб в світлості душі вже бути в змозі 
В собі відкрити щирості уміння.