Бідне вухо, або Як лікують у Китаї

Прокинувшись уранці, я відчув, що мені заклало одне вухо. Відчуття було таке, ніби там оселився хтось чужий. Одразу ж кинувся до інтернету. Один із «перевірених» народних способів пропонував вибити сірчану пробку потужним струменем води. Інструкція була вартою божевільного вченого: взяти корпус від кулькової ручки, товстий кінець під’єднати до шланга від душу (попередньо відкрутивши лійку), а через вузький отвір спрямувати «керхер» просто вглиб організму. Проробивши цю екзекуцію, я на мить повірив, що переміг.

Але за пару тижнів вухо знову почало подавати сигнали лиха. Коли самолікування за допомогою канцтоварів не допомагає, залишається остання надія — похід до лікарні. Зізнаюся, робити цього не хотілося: до китайської медицини в мене тоді була стійка недовіра, підживлена сотнями страшних історій від знайомих.

Зрештою я знайшов спеціалізовану клініку, яка займалася вухами, носами і, здається, навіть очима. Будівлі лікарень у Китаї вражають масштабами — це справжні хмарочоси з тисячами кабінетів. Оформивши картку за сто юанів і отримавши заповітний талончик, я піднявся на потрібний поверх. Побачивши натовп перед дверима, я сторопів: кількість людей була порівнянна з чергою в залі очікування на залізничному вокзалі під час свят.

Здавалося, добра половина Шанхаю раптом прокинулася з тією ж проблемою, що і я, і тепер штурмує це відділення. На табло світилися не розклади поїздів, а номери талонів та прізвища. Скільки стражденних! У когось перебинтований ніс, у когось вухо; люди різного віку — від немовлят до глибоких старих. Глянувши на свій номер і прикинувши середню швидкість прийому за своїми «секретними формулами», я зрозумів, що маю в запасі цілу годину. При цьому лікарі працювали з надлюдською швидкістю: прийом тривав від хвилини до двох. Пацієнти вилітали з кабінету з рецептами в руках так швидко, ніби їх звідти катапультували прямісінько в аптеку на першому поверсі.

Дивитися на чужі страждання мені не хотілося, і я вирішив підкріпити сили в найближчій кафешці. Час наближався до полудня — у Китаї це священна година обіду та відпочинку. Неподалік від лікарні я знайшов сонячний весняний парк і, пройшовшись алеями, раптом відчув непереборне бажання подрімати.

Спати на лавці — непристойно. Для китайців, звісно, пристойно все, але моє іноземне обличчя одразу б привернуло зайву увагу. І тут мене осяяло: я насунув кепку на очі. Ідеальне маскування! Тепер точно ніхто не засудить — подумають, «свій» приліг відпочити. Так солодко я давно не спав.

Минуло хвилин двадцять. У піднесеному настрої я повернувся до кабінету. Розрахунок виявився ідеальним: переді мною залишалося всього пара людей, буквально на три-чотири хвилини очікування. І ось на табло висвітилися мої ім’я та прізвище. Завжди приємно бачити себе на великому екрані, особливо в чужій країні.

Сміливо ступивши до кабінету, я побачив лікарку — мініатюрну жінку років сорока в білому халаті та чепчику. На ній були окуляри з лінзами завтовшки в палець. Я тільки встиг відкрити рота і видихнути: «У мене болить вухо...», як лікарка владно мене перебила: «Все зрозуміло!»

Вона веліла мені встати, на секунду зазирнула у вухо якимось приладом і тут же почала строчити нескінченний рецепт. Весь процес зайняв менше хвилини. Вручаючи мені список ліків, вона махнула рукою в бік аптеки. Я завмер у захваті: це ж лікар від Бога! Де ще зустрінеш фахівця, здатного поставити діагноз і призначити лікування швидше, ніж я встигаю привітатися?

Щоб хоч якось затримати цей миттєвий тріумф медицини, я перепитав:

— Вибачте, а що все-таки з моїм вухом?

Жінка, не гаючи ні секунди, підскочила до плаката з анатомією вуха, тицьнула пальцем у якусь деталь і відрізала:

— Тут рідина і запалення. Пийте, що написано!

Здається, я став найзухвалішим пацієнтом за день, адже п’ять хвилин розмови з лікарем у Шанхаї — це нечувана розкіш. Із гігантського списку ліків я зрештою купив лише одні таблетки. А пізніше, уже повернувшись у рідні краї, потрапив до хорошого лікаря-гомеопата, який мені справді допоміг.

Усім міцного здоров’я! І ніколи не хворійте, особливо в Китаї!