Частина 1. Розділ 2.2

   Кікімора підняла голову, зіниці пожовклих очей стиснулися до розміру шпильок. Згорток у її руках відкрив закривавлений рот п’явки із рідкими трикутними зубчиками, його величезні очі були порожні й чорні, а товстий собачий ніс зморщився. Дрекавець? Вона прихистила дрекавця? Цікаво.

Міркувати про хвору поведінку було ніколи - кікімора рвонула на мене з такою спритністю, наче нею запустили з пращі. Я вдарив знаком Відрази, вклавши в нього всю лють, але, вичавлений мороком, лише трохи сповільнив нечисть. Вона напала без жодної техніки, наче тварина мітячи пазурами мені в шию, я встиг виставити блок рукою - і кігті розірвали рукав пальта. Я тут же знову вдарив знаком, встромивши вказівний палець з мізинцем їй у черево, і нечисть відкинуло від мене на кілька метрів. Вона вдарилася об землю, але тут же схопилась на ноги, злобно гарчачи. Я струснув заціпенілою після знака долонею, не менш злісно сплюнув, намагаючись не звертати увагу на зрадницьке тремтіння в колінах. Якби кікімора мала хоч дещицю розуму більше і не стрибала на мене, як скажений пес, я був би вже небіжчиком, а так перший раунд закінчився технічною нічиєю. Ми повільно рушили по колу під надривний плач кинутого дрекавця, стежачи за рухами одне одного. Кікімора скалилася, демонструючи великі іржаві зуби, я водив кинджалом у повітрі, пару разів розітнув його загрозливими фінтами, намагаючись виграти хоч хвилину перепочинку. Хотілося б назвати наші шанси рівними, але я вичавлений насухо мороком і знаками, а нечисть нехай і поранена, але її підживлюють злість та голод. Жага вгризатися в шматок ще парного м'яса. Смоктати кров, гарячу і дурманну. Вбирати в себе життя жертви. І стати ще сильнішою. Цей голод - вічний бич нечисті, і ті, хто не здатний його контролювати, закінчують ось так - збожеволівши. А ті школярі, що лізуть самі в пащу божевільної нечисті, гинуть. Ні, я настільки часто думав про свою загибель на полюванні, що навіть якось звикся з цією думкою, але бачив це зовсім по-іншому: важка битва з одержимим чорнокнижником, чаклунство, від якого розколюються небеса, фамільяри, які рвуть один одного на шматки, вирішальний удар і, звичайно, перемога ціною життя з першим променем світанку на моєму закривавленому усміхненому обличчі. А померти під кігтями кікімори? Стати їжею для неї та дрекавця? Чорта лисого!

Я загарчав і кинувся до кікімори, навмисне розірвавши коло нашого обережного танцю. Вона стрибнула на мене, розмахуючи руками, наче млин крилами, і одразу ж відлетіла назад від ще одного знака Відрази, впечатавшись у стіну спиною. Я підстрибнув, навскоси вдарив кинджалом знизу, але не розрахував крок і тільки розпоров їй морду, вдарив знову, намагаючись прибити до стіни, лезо лише висікло іскри з цегли - нечисть уже прийшла до тями і вчасно ухилилася. У відповідь я отримав пазуристою лапою в бік, пальто пом'якшило удар, але я похитнувся через його силу, і кікімора вправно вислизнула в сторону. Тепер уже я захищався від ударів, що летіли з усіх боків, кігті рвали моє пальто, кілька разів полоснули по щоках. Мені тільки й залишалося відчайдушно відмахуватися кинджалом, задкуючи назад, до стіни. Опинившись у тій самій пастці, яку підготував для кікімори. І з кожним відбитим ударом, з кожним пробитим блоком мої руки дедалі більше важчали і дедалі нижче опускалися, відкриваючи беззахисну шию і груди. Я притулився спиною до стіни, засипаний купою ударів, ледве міркуючи від жаху й утоми, кікімора хижо заклекотала, відбила мій незграбний контрудар, розмахнулася, вочевидь збираючись розтрощити мій жалюгідний захист останньою атакою - і на долі секунди завмерла від нового переляканого крику дрекавця. Я інстинктивно сплів пальці в знак Оберегу, просто завалившись у бік, і її кігті розірвали мою скроню замість шиї. Нечисть відкрилася, але замість продовження бійки я просто з останніх сил стрибнув до дрекавця, перекотився через голову і закричав, схопивши його за шкірку:

- Назад!

Кікімора завмерла, як укопана. Дрібна нечисть жалісливо голосила, звиваючись у моїй руці, потворне личко розчервонілося від крику. Верещи, верещи, мені то що з того. Важко дихаючи і не відриваючи очей від кікімори, я піднявся на одне коліно, перехопив дрекавця за загривок на манер щита, притиснувши до його черевця кинджал.

- Пок-кинь!.. - глухо прогарчала кікімора, здригнувшись. Я гидко посміхнувся, тріумфуючи про себе, і вколов згорток, від чого той закричав ще голосніше.

- Назад, курво, або ми перевіримо колір його нутрощів!

Вона заскреготіла залізними зубами, але більше смикатися не стала, лише злобно витріщалася на мене. Як я і думав. З чого б кікіморі взяти, і прихистити непотрібного їй дрекавця, найслабшу нечисть, чия доля - під личиною немовляти плаксивими завиваннями привертати до себе увагу жалісливих доброзичливців, аби вночі годуватися їхньою кров'ю? Приманка? Тоді немає сенсу ховати його в таких надрах лабіринту нетрів, куди не ступить нога навіть найбільш загубленої людини. Перекус? Дрекавець їй на один іржавий зуб. Ні, все було просто на долоні. Жахливі іграшки. Колискова кікімори. І сама нечисть, сповита немов немовля.

- Вирішила в доньки-матері погратися, мертва сука?

Все тіло боліло після бійки, розірвана скроня горіла, дісталося і вуху - я відчував, як кров стікає вниз по шиї. Потрібно ворушитися, поки цей запах не привернув інших тутешніх стерв'ятників, та й кікімора рано чи пізно від її вигляду втратить залишки контролю. Найгірше, що варіантів у мене небагато. У бійці мені точно не перемогти, я живий лише завдяки дрекавцю, що пищав у моїй руці. Задкувати з ним спиною вперед теж не варіант - я так тиждень буду вибиратися назад. Сидіти й чекати, коли шабаш зметикує, що я вляпався, і примчиться на допомогу? Радше кров'ю спливу.

- Пок-кинь!... - знову повторила кікімора, нервово переминаючись на місці. Їй дуже хотілося кинутися на мене: ніздрі здригалися, втягуючи запаморочливий запах крові, розсіченими губами і підборіддям разом із гнилою юшкою текли слинки, для неї я ласий довгоочікуваний шматочок. Мого серця і печінки вистачить, щоб цілком заростити рани і забитися ще глибше у свою нору, тельбухи підуть дрекавцю, з яким кікімора гралася в сім'ю, та й кістки вона буде гризти ще місяць. Нечисть обтрусилася зовсім як собака і немов випадково зробила крок до мене.