Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ЗАГУБЛЕНІ ОБРАЗИ.

Блукають вони між рядами вітрин,

Розглядають сукні, тримають тканини.

Нахмурений погляд, усмішка в тінь,

Та кожен мовчить, лиш хвиля відлини. 

 

Одна у кабінку заходить сама,

Інша тримає чотири надії.

Чи справжні вони - чи просто міраж? 

Чи грають у щастя, як в ролі події?

 

В серцях їхніх буря, у поглядах жаль,

Щось шепче у тиші невидима мука.

Та згублені образи в часі кружлять,

Як марево згадок, як відгомін звуку.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше