Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ПАМ'ЯТІ ВТРАЧЕНИХ І НЕСКОРЕНИХ.

Залізо свистіло, мов чорна молитва,

Крізь бурі війни - крізь крізь згарища днів. 

Він пішов у бій, не питаючи світу,

Додому ж не вернувся - згорів між вогнів.

 

А вона чекала. Як тінь у чеканні,

Як зірка, що світить над спустілим селом.

Її вдовине серце стукало у темряві,

Немов обеліск над великим хрестом.

 

Й дідо ішов крізь стогін і кулі,

Сянок стояв у кінці його слів,

А пам'ять горіла, немов вічні сутінки,

Де долі заплутались в списках могил.

 

Та пісня Різдв'яна лунала лунала щоразу,

Щоб світло любові не згасло в віках.

Щоб пам'ять не стерлась, щоб серце не впало,

Щоб слово правдиве виростало у шлях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше