ПОЕМА. КОРІНЬ, ЯКИЙ ТРИМАЄ НЕБО.

(Поема про мій рід, Україну та наш шлях).

Не із могил розпочинається пам'ять -

вона із хліба, із руки мозолястої,

із тиші хатньої, де розум та правда

говорили без крику та пафосу.

Мій рід не писав маніфестів,

не креслив імперій на карті -

він ниву тримав в рівновазі

між молитвою, розумом, та працею.

Тому що світ не стоїть на залізі,

ані на мечі, ані на страхові -

ві світ стоїть на плечі людини,

яка знає закон та відповідальність.

Галичина - не окраса легенд,

а щоденник із потом та вітрами:

тут свободу не раз розпинали,

та вона воскресала громадами.

Тут церкву у тисяча дев'ятсот тридцять п'ятому році

будували не гасла - в руки.

Мій дідусь, Ілля Орущак, клас камінь 

як молитву в основу науки.

Тому що віра - не втеча від світу,

в спосіб його не зламати.

Тому що Бог - не проти розуму та світла,

Він, Бог, - у формулі та у солдаті.

Тут Біблія, або Святе Письмо поруч із плугом,

поруч із крейдою та підручником,

де вчитель - не титул, а служба,

та дитина - майбутній учений.

Мій батько ішов не над людьми -

він ішов до людей та із людьми.

Він умів прихилитись до кожного,

не втрачаючи міри та гідності.

Тому що є честь, яка не має галасу,

та є авторитет без наказу.

Та їх не носять, як ордени блиску -

і їх пізнають по справах та часу.

Моя мати - це тиша дому,

де любов не просила подяки.

Руки знали, як світ утримати,

щоб не впав він у темряву зради.

Так живе Україна справжня -

не в гаслах, але в людях щоденних,

які тримають країну, як небо,

на плечах непомітних, але вірних.

Світ змінює закони та швидкість,

та основа залишається вічною:

не брехати собі та дитині,

та не продавати правду за зручність.

Тому що падіння - не там, де поразка,

але там де зраджено міру та совість.

Та підйом - не у гучних перемогах,

але в тому, щоб знову бути собою.

Мій рід - це не кров, але відповідь 

на питання: "Для чого ти живеш у світі?"

Бути світлом - без зайвого блиску,

та бути коренем - глибоко у житті.

Та коли наука питає:

"Звідки взяти сили тримати порядок?" -

я зразу ж відповім: із рівноваги

між законом, любов'ю та правдою.

Тому що майбутнє не виростає із шуму,

але із традиції мислити чесно.

Так жив мій прекрасний та чудовий рід. 

Так живе і моя держава рідна Україна.

Так тримається небо над серцем.