СВІТЛО ТВОГО РОДУ.

(Поема про ніч, яка тримається на любові).

1. Не зі страху.

Він ішов сходами не зі страху.

Він ішов із пам'яттю.

Тому що коли за плечима - рід,

То темрява не стає ворогом,

А вона стає паузою

Між подихами життя.

І кожен крок

Був ніби голоси діда та прадіда,

Спокійні,

Без тиску,

Без вимоги щось доводити.  

2. Рід, як оселя.

Його рід не любив гучних слів

Вони жили так,

Щоб світло залишалось після них.

Працювали,

Сіяли,

Будували,

Хрестили дітей та садили дерева.

Вони не шукали героїзму.

Вони тримали лад.

І цей лад

Ставав внутрішнім світлом,

Яке не гасне навіть уночі.

3. Пам'ять без тіні.

Про них не треба говорити пошепки.

Вони нічого не приховували.

Їхні руки були чисті,

Їхні очі - прямі,

Їхні серця - теплі.

Вони любили

Без декларацій,

Без умов,

Без страху втратити.

І любов їхня

Не залишила після себе

Тіней. 

4. Рецепція предків.

Коли він увійшов у тишу інституту,

Вона тиша була знайома.

Так мовчать хати 

Після вечірньої молитви.

Так мовчать родини,

Де все вже сказано -

І не потрібно повторювати.

Тому що рід -

Це не є голос із минулого,

Це є тиша,

Яка тримає.

5. Наука та рід.

Наука вчить пояснювати.

А рід - вчить жити.

І між ними

Не було суперечності.

Тому що його рід не боявся розуму,

А розум не зневажав пам'ять.

Вони знали:

Світ тримається не тільки на знанні,

Але й на довірі між людьми. 

6. Ніч, як випробування тепла.

Ніч приходила.

Але не руйнувала.

Тому що в ній було

Кому подати руку.

Рід - 

Це коли в темряві 

Ти не сам,

Навіть якщо навколо - тиша.

І світло, яке ти вмикаєш,

Це не страх

А це вдячність. 

7. Любов, як спадок.

Вони не залишили золота.

Вони залишили вміння бути разом.

Залишили погляд,

Який не засуджує.

Залишили просту правду:

Людина добра -

І цього достатньо.

І цей спадок

Неможливо втратити. 

8. Україна в роді.

Україна жила в них

Не як гасло,

А як дім.

У хлібі,

У мові,

У праці.

Вони не кричали ''люблю'',

Вони берегли.

І ця тиха любов

Виявилась сильнішою

За темряву. 

9. Людина в інституті ночі.

Він стояв серед паперів та термінів,

Але в ньому жила простота.

Тому що коли рід здоровий,

То людина не роздвоюється.

Він міг дивитись у ніч

І залишатися цілим.

Тому що за ним

Стояли. 

10. Світло, яке не потребує захисту.

Світло роду

Не сліпить.

Воно гріє.

Воно не доводить правоту.

Воно просто є.

І коли ніч знову прийде,

Він знатиме:

Темрява - це не заперечення світла

А вона темрява лише нагадування,

Наскільки воно світло є цінне.

11. Пам'ять.

Пам'ять -

Це не біль.

Це - подяка.

І рід 

Про який говорять із любов'ю,

Є завжди живий.