Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ЖЕРТВА РОДУ. НАД СТЕЖКАМИ ПРЕДКІВ.

В високих травах, де стигне тінь,

Де Вільшаник шепоче синь,

Ходили тихо Кос і Славник,

Гурій, Марущак, Манько - рідний камінь.

 

Там Паращаки збирали зілля,

І Макар моливсь до Божого Спасіння.

Лазори, Славники, й Сороки онуків хрестили,

І день за днем вели родини.

 

І я, Ігор, утім корінні,

У тій рясній родинній стріні,

Де із поколінь, як із чистих джерел,

Життя саме до мене йшло та текло без меж.

 

А Земля слухала їх труд,

Їх пісню, щастя, плач і суд.

Бо рід - то свічка, що горить,

І із покоління в покоління світить. 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше