Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

БИЛИЦЬКА ІКОНА. СВІТЛО З-ПОМІЖ ГІР.

На узліссі тінь злегка спадає тихцем

із небес,

І здається: ось Ангел торкає гіллячки й ліс.

Там стоїть в тишині Ікона, як жива ясна

мить,

І до неї душа іде,  щоб упасти, молить,

страждать.

 

І були там, напевно, предки мої, як і я:

Марущак  чи то Кос, Славник, Манько, Лазор, чи Гурій, -

вся родина свята,

І коліном торкались каміння, і сльози в

росу падали,

 І несли крізь віки ті молитви, що в серці не

вигорять.

 

І під вечір між смерек

Чути Матері урок:

''Там, де віра - там і праведний,

Там і зцілення з тривог''.

 

Йшли ми всі, немов єдині -

І стежка вузька, мов хрест.

І здавалось: Божа нині

У Галичину зійшла Честь. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше