Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ПРО БАБУСИНЕ НЕБО.

І згадалась мені моя бабця Розалія мила:

Вийде ввечері з хати, тихенько оперся об тин,

Скаже: "Глянь же, онуку, якою Господь сотворив 

нам силу!

Сяйво зір - то не просто данини - то вічності Син!"

 

В я, малий мудрагелик, казав: "То закон тяжіння!

То Ньютон пояснив, чого камінь донизу спада".

Вона усміхнулася лагідно: "Що ж, наука - велике уміння,

Але в серці мій хлопче, не камінь - в Боже хода".

 

І тих слів незабутнє тепло

Мені світ відкривало поволі:

Що є розум - то є джерело,

Те, що вище і глибше науки і волі.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше